30 жовтня на парафії Святих Кирила і Методія у Львові відбулася лекція директора ГО «Центр дослідження історії Східних Католицьких Церков» доктора Юрія Скіра на тему «Митрополит Андрей і війна: непрості рішення у складний час».
Лектор розглянув основні моменти з життя Глави ГКЦ, які стосувалися воєнних часів, акцентувавши на тому, що Перша світова війна (1914-1918) була величезним викликом для Галичини, оскільки більше як 100 років край не знав такого лиха.
― Перша світова війна ― перший глобальний конфлікт. У ньому Шептицький зайняв позицію, яку зберіг до кінця життя ― завжди бути з своїми людьми і не покидати їх навіть перед загрозою арешту. Власне цей арешт тоді, у 1914 р., був майже миттєвим. Царська влада заслала митрополита в глибину Росії. Створила йому нестерпні умови проживання, які підривали його здоров’я. Поліційний офіцер, який наглядав за ним, безсоромно крав посилки та кошти, які надсилали митрополиту люди з усього світу через Червоний Швейцарський Хрест. Що робив Шептицький? Терпів, а коли у 1917 р. отримав звільнення відповів кривднику любов’ю. Заступився за нього в часі переслідувань царських жандармів і тим врятував йому життя, ― зазначив Юрій Скіра.
Повернувшись до Австро-Угорщини Митрополит Андрей зайнявся негайно допомогою біженцям. А коли імперія розвалилася ― підтримав молоду ЗУНР.
― В часі польсько-української війни 1918-1919 рр. Шептицький брав участь у налагодженні обмінів полоненими, виступав за добре поводження військ з населенням. Побачивши, що на полі бою війна була програна ― вирушив на Захід закликаючи уряди звернути увагу на українське питання. Зробивши все можливе, повернувся до Львова і продовжив свою душпастирську діяльність. Із тих буремних часів Митрополит зрозумів, що він для українців є не лише духовним лідером. На нього покладена місія опікуватися народом, що опинився без власної держави. Тому старався активно боронити українців всіма доступними йому методами, ― підкреслив дослідник.
Непростий 1939 р. Митрополит зустрів із чітким розумінням, що таке радянський тоталітарний режим.
― Навіть в умовах згортання всього, що є не державним, Глава ГКЦ боронив листами, зверненнями можливості виховування дітей у християнському дусі. Це викликало обурення в Москві. У 1940-1941 рр. радянські органи держбезпеки проводили заходи з метою витворення агентурної мережі довкола митрополита Андрея. Проте 1941 р. змінив ситуацію. Прийшли нацисти. Митрополит, побачивши злочини Голокосту, спочатку видав серію пастирських послань, у яких закликав не брати участі в гріху чоловіковбивства. А в 1942 р., у розпал депортацій до Белжця, почав рятувати всіх можливих євреїв, які до нього звернулися. На сьогодні точну цифру неможливо встановити, ― зазначив лектор.
Із другим приходом Червоної армії розпочався останній період війни для Митрополита. Він нездужав. 1 листопада 1944 р. Андрей Шептицький помер.
― Похорон Митрополита був останнім вільним зібранням народу аж до 1989 р. Люди з усієї Галичини, незважаючи на військовий час, приїхали провести в останню путь Людину, що була цілою епохою для нашої Церкви. Шептицький казав, що більшовики знищать Її. Так і сталося. Але ще він казав, що вона воскресне. І сьогодні бачимо, що і спадщина митрополита живе, і Церква стала ще більшою як за його життя, ― підсумував Юрій Скіра.
Світлини та тези ― Центру дослідження історії Східних Католицьких Церков
