Ді 2,14-21;
Лк 24,12-24
Відвалений камінь, порожній гріб, відсутність військової сторожі, присутність ангелів навколо гробу Господнього, брак тіла Христового у гробі – усе це зробило велике враження на жінок та учнів Ісусових! Ті, хто були найближчі до Ісуса, переживали певний шок. На них напав страх, непевність, не знали, що думати; переховувалися, ляк віддаляв учнів від місця події, пов’язаної зі Спасителем тощо. Послідовники Ісуса були паралізовані, їм здавалося, що усі зусилля Ісуса були даремні, зникли, як дим у повітрі? Природно, з похованим тілом відбувається розклад, його гниття у гробі, а тут тіло зникло з пильно стереженого гробу римськими вояками? Ніхто не тривожив вояків при гробі, вони несли свою службу, лиш в один момент зчинився неочікуваний землетрус, з гробу вибухнула ясність, неземне світло, а камінь з печатями відкотився!? Гріб залишився на місці, але був порожній. Військова сторожа швидко подалася до первосвященників, розповіла про воскресіння Господнє, які з перших довідалися, а вони не сподівалися на такий розвиток подій. Вирішили брехнею відбиватися, мовляв, учні викрали тіло вночі. А тим часом неозброєні та залякані учні навіть боялися підійти до гробу. Не вірили у воскресіння Господнє. Знову, сторожа не могла спати, бо воїни змінюються на місці варти через короткий період часу. Правда про воскресіння Христове стала славніша, як розп’яття Його на хресті, чого дуже боялися невірні юдеї (пор. Мт 27,64). Гріх і темрява, брехня та жорстокість подолані, старшина програла, первосвященники та фарисеї отримали непоправну поразку.
Святий євангелист Лука описав подію відвідання гробу Ісусового апостолом Петром, який терпів незмірне пригнічення, бо він відрікався Ісуса на дворі первосвященника. Різні думки роїлися у голові святого учня, здебільшого: чи Спаситель не відкинув його? Він не дотримав слова вірності, хоч голосно поперед інших заявляв, що готовий на смерть за Ісуса, а зламався на слово жінки, відрікся Ісуса, перекреслив свої обіцянки. Що сталося? Страх опанував відважного Петра, бо у добрих та вигідних ситуаціях він показував відвагу, а тут? Але послухав жінок-мироносиць, побіг до гробу й побачив лиш пов’язки, зрозумів, що Христос залишив їх на свідоцтво своєї пам’яті учням про воскресіння! А тим часом, два злякані та розчаровані учні, змучені подіями, втікали з Єрусалиму в безпечні та тихі місця. Ісус наздогнав їх, якось неочікувано приблизився та вступив з ними у розмову. Клеопа та Лука прямували в Емаус, де мріяли відпочити від напруги, що пережили у Єрусалимі, пов’язаної з розп’яттям та воскресінням Христа. Розмовляли про Христа та події, що відносилися до Нього, але не пізнали Ісуса!? Несли зі собою ляк та переживання, про що бажали забути, не згадувати, бо їхні надії та припущення про визволення Ізраїлю не збулися. Ісус приступив до них, щоб звільнити їх від переляку, принести мир, надію та рівновагу в душі. Двоє розповідали незнайомцеві про Ісуса Назарянина та про князів, що видали Його на розп’яття. Погоджувалися зі смертю Христа, але не могли втямити того й дивувалися, що жінки, які вранці прибули до гробниці: «Та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий» (Лк 24,23). Господь прийшов їм на допомогу, називаючи їх «повільними серцем у вірі». Розповідав про необхідність Христові страждати й так увійти в славу, вияснював про Мойсея та пророків, представляв вчення зі Святого Писання, що відносилося до Нього. Звечоріло. Були уже в Емаусі, захоплені незнайомцем, Клеопа з іншим наполягали залишитися з ними. А Він вирішив, що усе потрібне пояснив їм, зник у них з очей, коли розламав хліб. Тоді пізнали Ісуса і з палаючими у грудях серцями поверталися у Єрусалим.
Сьогодні переживаємо свято Воскресіння Христове в інший спосіб, як в усі минулі роки незалежності України. Багато людей стривожені не самим празником Пасхи, а епідемією «коронавірус». Немає куди сховатися, лиш у своїх домівках слід перебувати, неможливо втекти в Емаус, бо вірус всюди наздоганяє. Усі в однакових умовах! Чи у цьому можна побачити Божий палець? Правду можна побачити тоді, коли Господь відкриє очі. Ламаймо хліб Господній, щоб Бог усунув пандемію! Невідомо, скільки людей у світі довіряють Богові. Так, необхідно дотримуватися певних правил запропонованих спеціалістами в боротьбі з епідемією, але набагато швидше сталася б контрольована ситуація тоді, коли усі звертатимуться до Бога. Загроза всесвітня! – люди всесвіту, всі, звертаймося з благаннями та довірою до Господа! Необхідно відректися гордині, усунути божків, тоді прискориться нормальне життя! Колись пророк Єремія звертався до заблуканого народу Ізраїлю: «… Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю, хай не хвалиться багатий своїм багатством. Ні! Хто хвалиться, хай хвалиться тим, що розуміє і знає мене, що я – Господь, який творю милость і суд, і справедливість на землі; мені бо це до вподоби…» (Єр 9,22-23). «А кожний, хто призве ім’я Господнє, той спасеться» (Ді 1,21). Христос не бажає бути закритий гріхом у людському серці, лиш воскреснути через щире покаяння людських сердець! Починаймо наново жити з Богом, відкиньмо страх та паніку, які не лікують, бо довіра до Бога спасає наші душі! Так – це відповідальність не лиш за життя на землі, але за вічне життя після смерті! Пресвята Богородице, виблагай у свого Сина швидкого кінця пандемії коронавірусу! Воскреслий Господи, змилуйся і рятуй нас! Христос воскрес!
+Ігор
Митрополит Львівський
21 квітня 2020 р. Б., храм Воскресіння Христового, м. Львів
