Сьогодні ми стаємо свідками та учасниками священичого рукоположення нашого співбрата Ігоря, який також має свою історію життя та покликання. Ісус в різний спосіб шукав підхід до його особи, скерував голос покликання до служіння у священстві. Ігор дав позитивну відповідь на цей голос, хоча напевно мав сумніви, різні питання. Такі відчуття будуть і надалі, бо цей сьогоднішній радісний день не може тривати на землі вічно. Але будні завжди провадять до свята. Ігор прагне надалі писати свою історію служіння. Подаруймо йому нашу молитовну підтримку!
Про це попросив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі св. ап. Івана Богослова с. Зимна Вода, у день празника св. ап. Томи. У цей день архиєрей звершив священниче рукоположення Ігоря Фірута.
У проповіді владика Володимир звернув увагу на те, що сьогодні Церква святкує празник святого апостола Томи. Споглядаючи на його життя, каже проповідник, маємо нагоду чогось навчитися для себе.
«Тома був рибалкою у Галилеї. Його покликав Ісус до апостольського грона. Тома слідував за своїм Вчителем, слухав його науку, був свідком чудес. Можливо ми привикли бачити в постаті Томи невіруючого учня, бо він засумнівався. Цю подію чуємо в Євангелії Івана.Воскреслий Ісус поспішив до Томи окремо, зауважив його, бо бачив щирість цього учня. Тома був у великій небезпеці розминутися зі своїм майбутнім, бо хто не вірить у Воскресіння, той перекреслює своє майбутнє», – пригадав архиєрей історію апостола Томи.
«В день свого празника Тома запрошує нас до своєї школи. В цій школі є сумніви і віра. Ми привикли дивитися на Тому як на невіруючого, є спокуса накласти на нього таке своєрідне тавро невірства, бо він в один момент засумнівався. Але якщо кладемо на когось негативне тавро, тоді можемо вже не побачити позитивних сторін. А такі сторони в особі Томи були. Зрештою, він став святим»,- наголошує проповідник.
І додає: «Коли захворів і помер Лазар, Ісус вирішив йти в Єрусалим, а учні боялися. Тоді не Іван – улюблений учень, не Петро – скеля Церкви, а саме Тома каже відважно: «Ходімо й ми з ним, щоб разом вмерти» (Ів 11, 16). Але мало хто пам’ятає ці слова. Є така спокуса через одну помилку перекреслити людину і вже не бачити в ній нічого доброго».
На його переконання, коли людина в чомусь сумнівається, то це не означає, що вона невіруюча. Сумнів може бути поштовхом до шукання правди чи лікуванням легковірності. Тома не вірить чуткам, бо йдеться про важливу справу, він дуже обережний, тому вимагає доказів: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця в місце, де були цвяхи, а руки моєї не вкладу в його бік – не повірю!» Вимоги неабиякі. Байдужа людина не може ставити такі детальні вимоги.
«В недовір’ї Томи водночас мусіло бути багато любові. А Ісус відповідає доказами на вимоги Томи, бо бачить його щирість, а не лукавство. Кожний вчитель цінує учнів, які щиро ставлять питання, цікавляться, бо це є ознакою серйозного підходу до справи», – підкреслює він.
«Ісус не був байдужий до поведінки свого учня і апостола Томи. Він пішов до нього та відповідав на його питання. Навіть замкнені двері не були перешкодою. Це велика дорога любові. Любов не підлягає смерті, любов завжди дарує життя і майбутнє, оскільки бере своє джерело у Воскресінні. На стихирах вечірні молимося, що Тома через дотик зачерпнув все, що потребував до спасіння. Бо він занурив свій палець у рани Воскреслого», – додав владика Володимир.
Наприкінці Божественної Літургії нововисвячений ієрей Ігор подякував владиці Володимиру за благословення стати священником, яке архиєрей, за його словами, привіз зі святоюрської гори. А також усій Церковній спільноті, з якою разом він крокував і формувався, щоб звершився сьогоднішній день і він став Христовим священником.
