Неділя перед Різдвом Христовим Євр 11,9-10,17-23,32-40; Мт 1,1-25 (о. д-р Турконяк Р.) Храм Різдва пресвятої Богородиці, Сихів 21.12.2025.
Автор писання до євреїв згадує про Авраама, який перейшов через горнило всяких випробувань. Він довіряв Господу і, коли Бог сказав йому, щоб залишив землю, в якій жив, дім, усе обійстя навколо загосподарьовано, він вирушив у землю, яку йому вкаже Господь. Авраам не знав вказівок Бога, але довірився Господу, вирушив у тому напрямку, який вказував Творець. Поселився в Ханаанській землі, куди прибув з волі Бога і там продовжив своє служіння Господу. Господь не залишив Авраама, а його життя не було вигідним та легким, йому прийшлося і воювати, і переносити голод, переживати інші труднощі, навіть, Господь вимагав від нього, щоб приніс свого сина у жертву. Бог обіцяв Аврааму велике потомство, а потім розпорядився, щоб він приніс у жертву свого сина Ісаака.? Господь звернувся до Авраама: «… Візьми свого улюбленого сина, якого ти полюбив, Ісаака, і йди до гірської землі, і принеси його у всеспалення на одній з гір, яку лиш тобі скажу» (Бут 22,2). Авраам не ставив Господу запитань: чому має принести сина в жертву, де це відбудеться, лиш слухався Господнього слова та виконував його, володів великим рівнем довіри до Господа. Автор написаного згадує про віру Ісака, Якова та Йосифа, переходить до віри Мойсея, що вивів ізраїльський народ з єгипетської неволі. В посланні наголошується на віру пророків, зокрема, згадано Гедеона, який переміг трьома сотнями військових, велике військо Мадіяма і Амалика численністю як саранча і наче пісок, що на березі моря (пор. Суд 7,12). А стратегія перемоги була в руках Господніх, бо Господь вказував Гедеонові, що чинити і як поступати, щоб розбити вщент велике військо. У посланні, теж, написано про великі знущання над Божими пророками, суддями тощо: побиті камінням, зазнали ран, кинуті у в’язниці, зарубані мечем, знедолені тинялися в козячих шкурах по горах, пустинях, печерах тощо, але страшні випробування не позбавили їх віри. Мимо переслідування і гоніння віра в мужів та жінок Господніх зростала!
Євангелист Матій написав обширний уривок про родовід Ісуса Христа. Він почав писати від Христа, поставив його на перше місце і потім продовжив: син Давида, сина Авраама і від Авраама по порядку: Ісаак, Яків і т.д. Давид був народжений пізніше від Авраама, але ближче до народження Ісуса Христа, і про Сина Божого більше говорили, що він син Давида, тому автор зробив таку перестановку. Ось, наприклад, як кричала жінка хананнейка, йдучи за Ісусом: «… Господи, Сину Давидів, змилосердься наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс» (Мт 15,22). І у тексті родоводу, читаючи дальше, святий євангелист Матій поставив згадку про царя Давида на своєму місті. Різні люди трапилися у родоводі, хоч були провідниками народу, але не завжди усі сяяли праведністю перед Господом. Пригадаємо життя доброго ізраїльського царя Езекії, на якого напав Сеннахирім, цар Ассирійців. Цар Сеннахирім послав велике військо проти ізраїльського царя Езекії, один із воїнів царя Сеннахиріма, Рапсакис, звернувся до Ізраїлю, щоб вони здалися, бо їм нічого не допоможе те, що Езекія сказав: «…Господь нас спасе» (2Цар 18,32). А Рапсакис промовляв залякувані слова царя Сеннахиріма до Ізраїлю: «Хто з усіх богів землі, що спас свої землі від моєї руки? Чи спасе Господь Єрусалим від моєї руки?» (2Цар 18,35). А Господь через пророка Ісаю, сина Амоса, повідомив царя Езекію: «… Не ввійде до цього міста і не вистрілить сюди стріли…» (2Цар 19,32). Господь запевнив, що військо ассирійське не увійде в Єрусалим. Бог воював проти війська ассирійського, проти зухвалих посланників, які зневажали Господа: «І сталося, що вночі вийшов Господній ангел і побив в таборі Ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали вранці, і ось всі тіла мертві. І Сеннахирім, цар Ассирійців, встав і пішов, і повернувся, і замешкав в Ніневії» (2Цар 19,35-36). Це текст Святого Писання старого заповіту, в другій книзі Царів, вдома, відшукайте цю історію. Продовжу історію томý, що забувається прочитане нами: «В тих днях Езекія захворів до смерті. І ввійшов до нього пророк Ісая, син Амоса і сказав йому: Так говорить Господь: Заповідай твоєму домові, бо ти вмираєш і не житимеш» (2Цар 20,1). Коли почув цар Езекія, що він помирає, то плакав, молився і благав Господа, щоб ще помилував його. Тоді Господь промовив до пророка Ісаї, щоб повернувся до царя Езекії й сказав йому, що Господь вислухав його молитву, він оздоровить його третього дня та додаватиме йому ще п’ятнадцять років життя (пор. 2Цар 20,5-6). Мені хотілося пригадати цю історію про царя Езекіїла, щоб ми довіряли Господу, благали його нашими моліннями, а він знає, як зарадити нашій ситуації. Це короткий уривок історії про життя Езекіїла, одного із ізраїльських царів.
А ми очікуємо свята Різдва Христового, що звершиться через кілька днів. Роздумуємо про могутнього Бога, Творця всесвіту, небес і землі, планет, великих небесних тіл, зорів та супутників, ангелів, людей і всього, що живе та чим воно є. А Ісус, всесильний Бог, прийшов на світ беззахисним немовлям! Великий Творець, наш Спаситель, понизив себе до рівня безборонної дитини. Так вчинив Бог, щоб ми приближалися до нього, люблячого дитяти, потім, дорослого Сина Божого, який навчав, оздоровляв, творив різні чуда, воскрешав померлих. Він прийшов у світ, щоб спасти увесь людський рід, який попався в сіті демонів і народився Син Божий з діви Марії, якій, мабуть, було не більше 16 років. А Марія, свята й непорочна, благаймо її, щоб виблагала у свого Сина, нашого Бога, закінчення війни в Україні.
Богородице діво, ти – мати Другої Божої Особи, вдаємося до тебе нашими моліннями та просьбами, виблагай у свого Сина, завершення війни та миру в нашому краю. Ми свідомі нашого грішного стану, але благаємо тебе, випроси прощення гріхів нашому народові у Небесного Батенька та молимо миролюбного спокою для нашого люду!
Вітаю всіх вас з прийдешнім святом Різдва Христового та бажаю, всім, щасливого Нового року!
