Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Львові з нагоди празника та 25-ліття створення парафії.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
― В посланні до євреїв, апостол описує про святиню, яка була поділена на дві частини: святе, а друга частина – святе святих. Автор стверджує, що до першої частини постійно входили священники, щоб виконувати служіння, а в другу частину входив архиєрей один раз у рік, щоб принести жертву за себе й за гріхи народу. І автору йшлося про те, щоб показати Ісуса Христа, як найвищого Архиєрея, який приніс себе у жертву за гріхи народу. Ісус Христос, Син Божий, святий, який став добровільною жертвою за людські гріхи, бо він – святий і в нього не існувало жертви за себе самого!
Сьогодні свято Введення у храм пресвятої Богородиці, яке пригадує нам, що святі батьки Марії: Йоаким і Анна, терпеливо очікували на дитя, яке у них народилося, єдине – дочка Марія. Очевидно, батьки раділи дитям, але, тому що були побожними людьми, то вирішили, що найкраща доля для дівчинки буде тоді, коли її віддадуть на виховання у божий дім: єрусалимську святиню. І, коли візьмемо у руки книгу «Життя святих», то знайдемо у відповідну дату, 21 листопада, гарне описання цього празнику, чудову розповідь про сьогоднішнє свято. Тому що Марія була непорочною особою, тобто, Господь охоронив її від гріху, вона особливо відчувала, уже змалку, присутність Бога. Хоч ще добре не розуміла про всю важність свого Творця, однак, її внутрішні почуття більше стреміли до Бога, як до батьків. Батьки привели Марію дитям до святині, щоб її там залишити на виховання. Йоаким і Анна віддали надзвичайний скарб у святиню, доньку, мабуть, зауважували в поведінці малої дитинки щось таке, що заохочувало їх віддати дитя в руки служителів святині. В історії свята описано, що при єрусалимській святині було дев’ятдесят кімнат, де проживали посвячені Богу дівиці, побожні вдовиці, окремо, юнаки назореї, священники і левіти. Словом, побожний люд, який у різний спосіб служив і обслуговував святиню, тривав біля неї. Традиція розповідає, що малу Марію привели туди, коли їй було три-чотири роки й така практика існувала у ті давні часи. Такі діти перебували на вихованні
відповідальних осіб у святині, десь, до 13-14 року. Трудно збагнути, щоб таке мале дитя передати на виховання, але й у наш час існують дитячі ясла чи садочки для дітей, куди їх допроваджують батьки, щоб залишити, правда, на короткий час. Звичайно, у нас є і дитячі будинки, в яких перебувають діти й виховуються до дорослого віку. Марія виховувалася в посвяченому будинку Богові, поряд була святиня, хоч була маленькою, але велика Божа сила, великий дар отриманий від Господа, спонукав її постійно звертатися до свого Творця, до Небесного Батька. Припустимо, що батьків Марії спонукало внутрішнє натхнення зробити непростий крок, віддаючи маленьку Марію в святиню, хоч добрим, але чужим людям. Знаємо, хто є Марія, мати Ісуса, Божого Сина, яка в дитячому віці прибула до святині не бавитися іграшками – її особа від молодості тяжіла до Бога, відчувала всюди присутність Небесного Батька. Не маємо жодних відомостей, але можемо припустити, що її виховательки спостерігали за нею й навчалися від малої Марії слухняності, та захоплювалися докладним виконанням Марією певного порядку дня. Це – мала непорочна діва, яка випромінювала духовне добро навколо себе й тим спонукала інших до відповідальності та старанності у служінні в святині!
Йосиф, син Якова, якого брати продали у Єгипет, здобув велику повагу в пана, який купив його. Довірив йому всю управу в домі та віддав у його руки все, що було його. Згодом, Йосифа підступно звинуватили й пан кинув його до в’язниці, де тримали в’язнів фараона. Господь був з Йосифом, а відповідальний за в’язнів бачив у Йосифі мудрого та доброго чоловіка. Віддав Йосифові ключі в’язниці: «… Бо все було в руці Йосифа, тому що Господь був з ним і все, що він чинив, Господь добре провадив його руками» (Бут 39,23). Подібно й ще більше, Небесний Батько був зі своєю вибраною дочкою Марією, яку поставив вище усіх небесних чинів!
Хоч Марія була малою, у святині посеред служителів та всієї обслуги променіла святістю, була святою й непорочною. Марія раділа від служіння Богові, її серце, уся постать, усе її єство захоплене Богом. Вдумаймося в цю святу й непорочну постать, наслідуймо її та благаймо дару в Марії, щоб вірно служити нашому Небесному Батькові.
Сьогодні для батьків гарним прикладом служать Йоаким і Анна, батьки пресвятої Богородиці, які «вибрали кращу частку», віддаючи Марію на служіння Господові. Зробили велику жертву, віддаючи маленьку доньку в святиню, але чинили це з великої любові до Бога. Стараймося у нашому житті ніколи не жаліти того, що ми вчинили чи «втратили» з любові до нашого Батенька Небесного! Пресвята Богородице, ти усе можеш, тобі під силу вчинити завершення війни в Україні!
