26 жовтня 2025 року, у 20-ту неділю по Зісланні Святого Духа, владика Володимир звершив Божественну Літургію та виголосив проповідь у храмі святого Дмитрія в Оброшині, з нагоди храмового празника та 340-ліття парафії. У проповіді (на євангельський уривок Лк 7, 11-17) владика звернув увагу на те, що смерть не є кінцем, адже Христос торкається кожної рани і несе потіху у найтяжчі моменти людського життя.
«Бог не хоче, щоб ми Його боялися, а вірили в Нього, перебували в Його присутності та любові», – наголосив єпископ.
Реальні зустрічі зі смертю
У час технічного прогресу ми дуже швидко довідуємося вістку про смерть тої чи іншої особи. Зокрема, за допомогою соцмереж. Сучасна війна несе багато лиха та людських жертв, смертей. А скільки людей гине в ДТП. Нас ще більше пригнічує, якщо довідуємося про смерть якоїсь рідної чи близької нам людини. Можливо тоді глибше роздумуємо над сенсом життя? Було б добре, крім почуттів жалю чи страху робити для себе висновки, в якому напрямку я рухаюся, як живу. Бо зустріч зі смертю однозначно усвідомлює нас про дочасність і короткотривалість на цій землі. Тут не лише питання кінця світу.
Рано чи пізно перехід до вічності чекає кожну людину. Буде парастас, похорон, поминальні дні. Що нам тоді буде потрібно? Це саме хочемо нести тим, хто вже відійшов. Найперше молитву, свічку пам’яті, а не забобони. Якщо несемо квіти, то живі, а не пластик, щоб не забруднювати екологію, бо потім будемо цим дихати.
Євангельська зустріч смерті і життя
Євангелист Лука сьогодні також розповідає про епізод в контексті смерті. Це не для страху, щоб ми Бога боялися. Бог не хоче, щоб ми Його боялися, а вірили в Нього, перебували в Його присутності та любові.
В місті Наїн йде похоронна процесія, похорони там відбувалися по обіді. А з іншої сторони прямує назустріч інша процесія, яку очолює Ісус, приятель життя та переможець смерті. Іншими словами, смерть зустрічається з життям. В даній розповіді в центрі події стоїть не мертвий юнак, а його знедолена мати. Ця жінка втратила чоловіка, а в цей час вдови мали дуже непросте становище. А тепер ще й втрата сина. Вдова втратила не лише свою дитину – одинака, але також своє майбутнє, годувальника. Вона така ж безсила як і мертвий юнак. Ісус звертає увагу на цю, яка в смутку, віддає перевагу не померлим, а живим. Він каже до матері: «Не плач!» Ісус не лише повертає юнака до життя, а віддає його матері. Він потішає людину, яка цього потребує, Його не зупиняє навіть смерть.
Нинішню євангельську розповідь можна б по-іншому назвати: Не «Повернення до життя юнака з Наїн», а «Потіха для матері». Не відомо, скільки цей хлопчина ще прожив, але все одно згодом покинув цей світ. Але ми переживаємо з вдовою момент радості.
Божий дотик до кожного з нас
Можемо подумати: Але що нам з цього? Ісус зараз не повертає вже більше мертвих до життя. Що з цього батькам, які хоронять своїх дітей.
Прикро, коли діти стають жертвами невиліковної хвороби, внаслідок чого помирають. Багато людей нажаль гине на війні, в ДТП. Чи Христос більше не приходить до таких?
Коли Лука писав Євангеліє, то люди також покидали цей світ, як і сьогодні. Тут є глибше значення цієї розповіді, це є передсмак Воскресіння Ісуса, в яке ми повинні вірити, бо воно є для нас, для нашої щасливої вічності. Ісус не воскрес просто так, бо вже не хотів більше бути в гробі, Він це зробив для Тебе, для мене…, щоб ми жили, мали щасливу вічність. Так як Ісус доторкнувся мар юнака і цей ожив, так торкається і гробу, звідки вийшло життя. Він не забирає смерть зі світу, але йде за межі смерті. Ісус дотикає тих місць мого життя, де є відчуття гробу…
Наприкінці євангелист підкреслює, що чутка про Ісуса розійшлася по всій околиці. Вона прийшла і в нашу місцевість, зокрема до Оброшино. Зрештою, вона лине в парафії св. Дмитрія вже 340 років. Був збудований новий храм, а благовість незмінна. Як і незмінний нині празник, храмове свято.
Життя як інвестиція. Приклад св. Дмитрія
Я думаю та надіюся, що в цій парафії всі знають біографію св. Дмитрія, вірного послідовника Ісуса Христа, мученика за християнську віру. Св. Дмитрій мав короткий час земного життя, але дуже правильно його заінвестував. Зробив найперпективнішу інвестицію. Смерть людини, зокрема, мученика є відображенням, коронуванням його життя.
Старозавітня книга мудрості (4,7-15) говорить: «Праведник хоч і вмре передчасно, знайде спокій, бо чесна старість не в довголітті і не міряється числом років. Вік старості – це життя неосквернене… За короткого часу, ставши досконалим, він виповнив довголіття. Душа його була вгодна Богові, тому він забрав його».
Джерело життя і Пасхальна надія
Святкуємо недільний день, особливий спогад про Воскресіння Христове. Знаємо, що Ісус Христос був розп’ятий на хресті. Але Він воскрес. Так, в Бога смерть не має останнього слова, в Ньому є життя.
Якщо хочемо жити, то важливо зустрічати Бога, бути з Ним, бо Він є джерелом життя. Св. Дмитрій служить для цього добрим прикладом.
Більше фото за цим посиланням.
