25 жовтня в Архикатедральному Соборі святого Юрія відбулося урочисте благословення катехитів на новий навчальний рік із врученням канонічних місій.
Арзиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у своїй проповіді під час Архиєрейської Літургії наголосив:
— Апостол Павло писав коринтянам і про те, що йому та тим учням, які з ним проповідували, не легко дається діло навчання, де б вони не знаходилися. Всюди наражалися на різну небезпеку, особливо, їх переслідували та обмежували в проповідуванні слова Божого. Й ці утиски просувалися так далеко, що їм погрожували карою смерті. І тут він написав, що це їх навчало ще більше, щоб не надіятися на себе, лише надіятися на Бога. Мабуть, ці гоніння були дуже прикрими, так виходить з його навчання, бо вони уникнули смерті, очевидно, завдяки Божому Провидінню. Можливо, апостол писав й про різні спокуси, які нападають на людину і вони стали їх жертвами, тому навчав, що Господь визволив їх, пощадив, згадуючи і про молитви багатьох знайомих. Святий Павло вказував про необхідність молитися за ближніх: «… Бо дуже сильною і ревною є молитва праведного!» (Як 5,16), пише апостол Яків. У цьому навчанні згадано й про воскресіння, чого довершує Господь, можна здогадуватися про духовне відродження особи, яка піддалася певній спокусі. Нам відомо, що святий апостол просив Господа, щоб пощадив його від спокус сатани, а Господь повідомив, що пам’ятає про нього і має свої плани: «… Досить тобі моєї ласки, бо [моя] сила в немочі виявляється. Тож краще радо похвалюся своїми немощами, щоб оселилася в мені сила Христова» (2Кр 12,9). Вдивляймося в особу святого апостола Павла, який був невблаганним катехитом, подорожував, шукав, проповідував, наражався на важкі небезпеки життя, але про Бога і його правду всюди голосив!
Звичайно, що найвищим і незрівняним проповідником слова Божого, був сам Господь, Ісус Христос, який навчав, катехизував і свою науку підтверджував чудами, чого не могли заперечити вчені книжники та фарисеї. Ісус був простим, благим, милим і всюди бажаним молодим чоловіком. Очевидно, його не любили та переслідували юдейські вчені зі своєю страшною, які наставляли підслухувачів, щоб Ісуса ловити на слові. «Отже, слуги повернулися до архиєреїв і фарисеїв; а ті дорікали їм: Чому ви не привели його? Відповіли слуги: Ніколи ще не говорила так жодна людина, [як цей чоловік]» (Ів 7,45-46).
Святий євангелист Лука описує подію зі зустрічі Ісуса з митником Левієм. Господь проходив мимо і побачив митника, Левій сподобався йому і Христос промовив до нього: «… Іди за мною». Цікаво, що митник, який мав добре забезпечення, багатство пливло в його руки, а він все-таки не почувався безпечним та задоволеним, відчував духовну фрустрацію. Якась порожнеча наповнювала його, мимо великого багатства, яке посідав. Левій аж тепер відчув радість та спокій у своєму серці, після слів, які Ісус звернув до нього. Він влаштував у своїй оселі велику гостину для Ісуса й для своїх співпрацівників. Виходить, що й фарисеї були на цьому прийнятті, бо нарікали на учнів Спасителя, а Господь знав й відізвався: «… Лікаря потребують не здорові, а хворі. Я прийшов кликати до покаяння не праведних, а грішних» (Лк 5,30-31). Митник залишив усе своє багатство, не знаємо кому та скільки, пішов за Ісусом, щоб у бідності та переслідуванні продовжувати своє життя. Книжники та фарисеї, також, ходили за Ісусом, але їхня ціль була не наслідувати Христа, а критикувати його, переслідувати, ловити на слові, змовлялися, щоб вбити Спасителя. З Богом слід ходити, щоб каятися та любити його, а не вдавати побожності, щоб грішити та ненавидіти Христа. Слід бути свідомими, що Господь любить й кличе грішників до покаяння, хто себе не уважає грішною людиною, а мислить про себе як про праведну особу, таких Господь не закликає до покаяння?! Це – інша доля, інше життя? Святий Іван Богослов так написав: «Коли скажемо, що не маємо гріха, – самих себе дуримо, і правди в нас немає» (1Ів 1,8). Катехитки та катехити нашої архиєпархії, повинні бути свідомими своєї погрішності та нашого народу, й свідомо закликати до покаяння тих, кого їм дарує на життєвому шляху Господь. Закликати до покаяння, бо каятися за свої гріхи, усвідомлювати свою погрішність – це кроки до спасіння душі. Усім потрібно покаяння, бо апостол переконував: «Знаємо, що ми від Бога і що весь світ лежить у злі» (1Ів 5,19).
Дякую Господнім катехиткам та катехитам, що уболіваєте не лише над освяченням та спасінням своїх душ, але докладаєте зусиль, щоб у цьому допомагати ближнім! Будьмо в цьому пильними та справедливими, щоб Господь звернувся до нас: «… Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана» (Мт 25,23). А слова Господнього гніву «Ідіть від Мене…», щоб не пролунали до нас. Злий дух не спить, а трудиться, щоб губити людські душі у вічному вогні. Він придумує різні способи, загортає зло у привабливу обгортку, щоб позбавляти людей спасіння. Допомагаймо Ісусові піднімати світ зі зла! Просімо пресвяту Богородицю, щоб мир та спокій навідав нашу землю!
