12 жовтня 2025 року, Львів — Архикатедральний собор святого Юра.
У 18-ту неділю після Зіслання Святого Духа єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир виголосив проповідь на Євангеліє від Луки про покликання апостола Петра (Лк 5, 1–11).
Євангельська сцена риболовлі на Генезаретському озері стала нагодою для роздумів над таємницею послуху Божому слову, глибиною віри та довірою, яку Бог виявляє до людини, незважаючи на її слабкість.
Владика підкреслив, що Ісус не змінює природи людини, а надає її життю нового напрямку, закликаючи кожного «відплисти на глибінь» — до справжніх, живих відносин із Богом.
Під час Літургії владика також привітав молодіжний хор Архикатедрального собору святого Юра, який відзначив 16-річчя свого служіння, побажавши молодим людям завжди черпати силу в молитві, спільноті та вірності Богові.
Сторінка нашої історії
Святкуючи недільний день, перегортаємо чергову сторінку історії нашого життя на землі. Наша особиста історія переплітається з євангельським словом. Ісус є сьогодні з нами, так само, як був із народом на березі Генезаретського моря.
Петро разом із товаришами всю ніч ловили рибу — і нічого не впіймали. Вони надіялися на себе, на власні сили, навіть на професійність. Петро вважався фаховим рибалкою, тому спочатку сумнівався, коли Ісус просив закинути сіті вдень, адже нічна риболовля була безуспішною.
Але на слово Ісуса вони закинули сіті — і сталося чудо: сіті наповнилися рибою.
Послух дає свій результат. Петро, Яків та Іван, напевно, відчували страх, перемішаний із захопленням. Вони зрозуміли, що зустріли не просто одного з проповідників — Його слово було дієвим.
І коли людина наближається до Бога, бачить себе в Його світлі — тоді усвідомлює власну гріховність і недосконалість.
Ісус — педагог довіри
Ісус Христос є великим педагогом. Він входить у життя людини навіть тоді, коли вона цього не очікує чи вже знеохочена. Промовляє мовою, яку людина розуміє.
Так Ісус каже до Петра: «Не бійся, віднині будеш ловити людей!» Він не каже: «Будеш апостолом, богословом чи мучеником». Ісус говорить просто: ти залишаєшся тією самою людиною, рибалкою, але відтепер матимеш справу з людьми, а не з рибою. Твоє життя не стане новим — воно отримає новий напрямок. Твоя історія залишається з тобою, але віднині ти писатимеш її по-іншому.
«Не бійся, бо Я з тобою!» — як важливо це зрозуміти. Неважливо, яким буде майбутнє, але істотним є те, що в ньому є Бог.
Віра, що народжується з довіри
Рибалки на чолі з Петром кинули все і пішли за Ісусом. Його мова була для них зрозумілою, тому не виникло дискусій. Ісус згодом мав із Петром клопіт, але все-таки довіряв йому.
Апостол Петро — це приклад віруючої людини, попри її недоліки. Можливо, спочатку Петро мав і міркування вигоди: праця рибалки була нелегка, а тут сталося чудо з риболовлею — і він захотів бути в «такій школі». Згодом Петро відрікся Ісуса, але сльози жалю відновили зв’язок між ними. Ісус не толерує відречення, але любить Петра. Бог ненавидить гріх, але виявляє любов і милосердя до грішника.
Незважаючи на все, Ісус довіряє Петрові. Довіра — це великий скарб, вона цементує відносини. Без довіри неможлива віра.
Відплисти на глибінь
Ми молимося, багато чого просимо. Часто навіть не знаємо, чи й коли це отримаємо. Головне — бути готовими прийняти те, що Бог нам дає. Ми отримаємо саме те, що є для нас найкращим.
Іноді ми просимо — але через слабку віру водночас пояснюємо Богові, що це неможливо. Ми можемо навіть забути, що колись про щось молилися, але молитва не має терміну дії — Бог її чує і пам’ятає.
Важливим критерієм успішної риболовлі було відплисти на глибінь. Тому Ісус велить Петрові саме це зробити. А Петро слухає, навіть якщо мав свої думки з цього приводу.
Християнство — це зв’язок, глибокі відносини з Богом. Не завжди все відбувається так, як ми хочемо чи про що просимо. Але це не означає, що Бог нас покинув.
Він готовий іти з нами дорогою випробувань. Саме такі виклики відкривають глибину наших відносин із Богом.
Молодіжний хор як свідчення віри
Глибину стосунків із Богом на Святій Літургії допомагає нам переживати молодіжний хор Архикатедрального собору святого Юра, який щонеділі супроводжує співом моління, а сьогодні святкує свої 16-ті уродини.
Помолімося за цих наших дітей, які тут, на святоюрській горі, створили також свої сім’ї. Вони черпали силу в співі, молитві, спільноті.
Чи це не є прикладом християнської вірності, що означає любити, закохуватися, а найважливіше — давати простір Богові?
