Різдво Предтечі Рм 13,11-14,4; Лк 1,1-25,57-68,76,80 (о. д-р Турконяк Р.), вул. Кобилиці, Львів 24.06.2024.
Святий апостол Павло переживав за спасіння народу, бо знав римлян, які практикували нечестиве життя. Він пригадував віруючим про духовну зміну, що зайшла у житті, яке повинно набирати боротьби за спасіння душі. Годі й неправильно було плисти старими струмками, які провадили до розбещеного способу життя. День і світло вказували на те, що свою душу потрібно одягати в духовну зброю і доброчесно боротися за своє спасіння. Старі пісні життя слід покинути. Необхідно співати нову пісню з Господом, як щиру турботу про вічне спасіння! Апостол знав людську слабкість у випробовуванні, тому просив, щоб одні одним допомагали в труднощах, та у змаганні протистояти злу. Він вказував, щоб призивати ім’я Господнє у духовній боротьбі, підтримувати себе взаємно, щоб злий дух не перемагав. Апостол Павло був покликаний й до того, щоб послужити вірним розібратися з постом та споживанням їжі. Він закликав, щоб віруючі не судили одні одних, бо до кінця не відомо про обставини, обізнаність та ситуацію, в якій опинилася та чи інша особа. Хай кожна людина пам’ятає, що вона завжди стоїть перед Богом, Який її знає і наскрізь проникає в її спосіб життя та внутрішні рішення! Кожна людина здаватиме звіт зі свого життя перед Богом. Слід готуватися до цього!
Святий євангелист Лука описав у своїй Євангелії про священника Захарія та його дружину Єлизавету. Він згадує їх, як праведних осіб перед Богом, від яких народився святий Іван Хреститель. Так сталося, що попри праведность та вірне служіння священника Захарії, подружжя не мало дітей. Надія мати дитину покинула їх, бо Захарія та Єлизавета були літнього віку. Проте Господь мав свої плани, несумісні з людськими. Захарія молився, служив перед Богом. Якраз йому по черзі прийшлося кадити у храмі, увійшов туди, а люди молилися знадвору. Несподівано священнику з’явився ангел, що стояв при кадильному жертовнику. Захарія стривожився, ляк напав на нього, побачивши ангела. Ангел заговорив, заспокоюючи його й повідомив, що Господь вислухав його молитву й дружина Єлизавета породить сина, якого він назве ім’ям Іван! Так багато доброго сказав ангел священнику Захарії, додаючи, що це принесе їм та іншим людям велику радість. На цьому ангел не зупинився, а повідомив, що його син буде великим перед Богом, не питиме нічого п’янкого та від лона матері наповниться Святим Духом.
Годі було не повірити цим словам, бо така зустріч й мова – велика рідкість, що не кожному може трапитись. Послання ангела продовжилося і священник почув, що народжений син наверне багатьох ізраїльтян до Бога, матиме духовну силу пророка Іллі та його завданням буде готувати народ до приходу Господа на землю. Ангел завершив свій обширний та зрозумілий виклад Божої волі.
Захарія усе зрозумів, але мав запитання чи недовіру, як колись пророк Мойсей, якого Бог посилав до фараона. «Сказав же Мойсей до Господа: Прохаю, Господи, я не є відповідним від вчора, ані від третього дня… Я гикавий і повільної мови. Сказав же Господь до Мойсея: Хто дав уста людині, і хто створив глуховатого і глухого, сліпого і видющого? Чи не я Господь Бог?» (Вих 4,10-11). Захарія був священником, він знав й про те, що Сарра, дружина Авраама, народила сина у глибокій старості (пор. Бут 21,2). Однак, мимо знання, яким володів священник Захарія, він більше покладався на свій досвід, ніж на волю Бога. І Захарія вперто не вірив, хоч бачив перед собою ангела й розмовляв з ним. Очікував ще більше знаків для того, щоб повірити. Священник таки отримав знак: втратив мову, не міг говорити, став німим. А люди зовні чекали на Захарію й коли він з’явився – не говорив, лиш знаками давав певні роз’яснення. Народ зрозумів, що він мав видіння й, закінчивши дні служіння, повернувся до своєї оселі. А Єлизавета зачала і раділа тим, що Господь зняв із неї ганьбу серед народу. Разом з нею тішилися рідні, близькі та знайомі. Коли дитя обрізали, намагалися назвати його Захарієм, ім’ям батька, але мати сказала, що він буде названий Іваном. Люди не погоджувалися з тим, щоб народжене дитя назвати Іваном. Тоді запитували у священника Захарії, що він скаже про ім’я дитяти? Він просив дощечки й написав: «… Його ім’я – Іван…» Народ дуже дивувався, бо й відкрилися його уста, Захарія заговорив, благословляючи Господа. А люди злякалися, знаючи про чудеса та неймовірні речі, які були пов’язані з народженням цього дитяти! Батько пророкував: «І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього…» – і цей пророк Господній від дитячих літ помандрував у пустиню, яка виховувала його. Іван виростав і зміцнювався Святим Духом! Аж згодом, оформлений пророчим посланням, відважний духом муж пустині з’явився серед ізраїльського народу, проповідуючи: «… Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3,2). Заклик Івана Предтечі стосується і нас, щоб каятися за свої гріхи і за беззаконня ближніх, що не каються. Якби більшість із нашого народу каялися та молилися, війна б швидше завершилася!
Деякі свідомі українці та українки, вимушено опинившись зі східних районів нашого краю на заході, стверджують, що вони там не молилися і храмів не відвідували. Благаймо святого славного пророка, предтечу і Хрестителя Івана, родича Ісуса Христа, щоб випросив у Господа завершення війни! Пресвята Богородице, вислухай нас!
