Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор з нагоди храмового празника звершив Архиєрейську Літургію на парафії Вознесіння Господнього у Львові.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
— Святий апостол Лука писав своєму другові Теофілові про Ісуса, що постав живим перед своїми учнями після воскресіння. Про зустріч Ісуса з різними людьми, після Його воскресіння з мертвих, залишилося багато свідчень, проти яких не існує мудрих заперечень. Євангелист згадав про Святого Духа, якого обіцяв дати учням Спаситель світу. Цікаво, що учнів Христових продовжувало тривожити питання: «… Господи, чи не тепер ти відновиш царство Ізраїля?» (Ді 1,6). Господь закликав їх до духовного служіння: бути свідками Небесного Батька в Юдеї, в Самарії і аж до краю землі. Спаситель дав зрозуміти апостолам, що політичні питання не будуть способом їхнього життя та заняття, для цього знайдуться інші особи, а завдання учнів Христових – чинити волю Небесного Батька. Ці гострі політичні питання вже поставали перед самим вознесінням на небо Христа: «Сказавши це, став возноситися на їхніх очах – і хмара сховала його з виднокола» (Ді 1,9). А учні стояли, вдивляючись у небо, хоч Ісуса давно уже не було видно за хмарами. Аж два мужі одягнуті в білу одежу спам’ятали їх, щоб не стояли, бо стояння нікуди не доведе, лише затримує на місці, де нічого не відбувається. Гарні слова сказали особи у білому до Галилейських мужів, що вдивлялися у небо, попереджуючи, що Ісус не вознісся туди для того, щоб там назавжди залишитися… Необхідно пам’ятати про важливіші справи: коли усе на землі завершиться, Ісус прибуде на планету Земля як Суддя, щоб справедливо судити землян, людей, які боролися за своє спасіння, виборювали щастя у вічності. Про це потрібно пам’ятати і благати милосердного Господа, щоб давав нам прощення наших прогрішень. Поки ми на землі вдихаємо повітря, до того часу існує чи старається ловити наші душі безмежне Господнє милосердя! Бог не забув про винагороду для нас, Він про це повторював багато разів! Після воскресіння, Ісус Христос з’являвся апостолам. Коли ж вони сумнівалися про Його особу, Він говорив до них: «Гляньте на мої руки, на мої ноги. Це ж я сам! Доторкніться до мене – подивіться, що дух тіла й кісток не має; як бачите, я їх маю» (Ів 24,39).
Ісус бажає, щоб вірні доторкалися до нього, до Його життя й залишалися при ньому, а не тільки побачили ці рани та пробитий бік. Пам’ятаймо про Господні руки та ноги, які були прибиті до хреста, не забуваймо про Його смерть на хресті, а Господнє воскресіння нехай стане нам непохитним дороговказом та заохоченням прямувати до Небесного Царства. Спаситель не змінився, Він врятував розбійника, що висів поряд Ісуса, помираючи на хресті, Він рятує і нас. Син Божий пам’ятає про нас, знає наші слабкості та духовну кволість, вíдає нашу здібність бути невірними Божому законові. Господь не перестає нас любити й спасати, тому важливо визнавати власну духовну невірність та каятися за вчинені беззаконня. Бог прощає нам навіть тоді, коли ми багато разів його ображаємо, але, коли каємося, Він не вміє не прощати, бо – така природа Його милосердя.
Коли апостоли мали сумнів про Боже милосердя, зокрема апостол Петро, й запитували Ісуса: «…Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів? Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім» (Мт 18,21-22). Син Божий вказав на безмежне Боже милосердя, яке діє для усіх грішників. Господь готовий завжди прощати, коли невірна людина звертається до нього із проханням простити. Ісус, після воскресіння, приходив до апостолів зненацька і розмовляв з ними, настановляв, повчав, піклувався за діло спасіння людських душ. Спаситель дуже любив своїх апостолів, дбав про них, боронив їх перед книжниками та фарисеями, бо природа Бога – боронити своїх людей перед ворожим нападом, перед духовними ворогом, демоном!
Господь черговий раз прибув до своїх учнів. Перебував з ними, навчав їх та настановляв, щоб Його ім’я проповідувалося між усіма народами. Ставив велике завдання перед учнями, яке не могло зреалізуватися швидко. Але поволі, слуги Ісуса розходилися по світу і голосили Його ім’я на спасіння людських душ. Група апостолів просувалася з Ісусом до Витанії – раптом, Господь підняв руки, поблагословив учнів і став від них віддалятися не по землі, а підійматися вгору, мов птах. Летів вгору, підіймався все вище, апостоли спостерігали за Ним, але згодом очі уже не сягали Його висоти… Схилили низько голови, кланяючись Ісусові і щасливі повернулися у Єрусалим. Перебували у храмі, прославляючи Бога.
Стараймося ці слова глибоко тримати в нашому серці, щоб приходячи у храм, ми прославляли Господа, нашого Творця! Очевидно, наше життя має бути скероване на те, щоб у кожному місці, де б ми не були, завжди славили Бога! Хай пресвята Богородиця допомагає нам це глибоко зрозуміти й гідно сповняти Божу волю!
