Неділя Самарянки Ді 11,19-26; 29-30; Ів 4,5-42 (о. д-р Турконяк Р). Унів 18.05.2025.
Господні учні з різних причин направлялися у різні місця. Святий Дух керував ними, вони проповідували про розп’ятого та воскреслого Христа, а Син Божий благословляв їхнє проповідування так, що число Христових прихильників зростало. Апостоли раділи, що правда Господня охоплювала все більше людей. Послали, теж, Варнаву, щоб благовістив слово у Антіохії. Коли прибув та голосив Божу правду, радів від того, що багато людей наверталися до Господа. Ставалися випадки, що учні голосили слово Боже цілий рік у храмі. Вперше в Антіохії учнів Ісуса Христа назвали християнами. Святий Дух проявляв чуйність й віруючих у Христа зростало!
Святий євангелист Іван описав подію, яка сталася в місті Сихар, де була криниця Якова. Ісус був дуже втомлений, сів біля криниці, а його учні подалися в місто. До криниці підійшла жінка з Самарії, щоб набрати води. А Ісус відразу нав’язав розмову з нею, прохаючи напитися. Жінка дуже здивувалася, бо юдеї не спілкувалися зі самарянами, тим більше, юдей просив у неї води. Вона зреагувала на прохання Ісуса. А Господь знав, що повинен їй сказати, щоб направити її серце в русло правдивої віри та гідного життя перед Небесним Батьком. Спаситель перевів розмову в площину Божого дару й дав зрозуміти жінці, що вона не знає з ким говорить і це їй необхідно від нього просити живої води. Очевидно, жінка не розуміла значення «живої води», тому говорила про відро, глибоку криницю та хвалила батька Якова, який залишив їм цю криницю, з якої вони користають до цього часу. Правда, запитала: «… звідки маєш живу воду?» Слово про живу воду вразило її, бо, мабуть, ніколи їй ще не доводилось чути мову про живу воду. Вода є водою, а жива і не жива – це дивний вираз! Жінка порівнювала незнайомого чоловіка з батьком Яковом, але почула, що невідомий їй юдей сказав, що він дає таку воду, що ті, хто її п’ють не будуть спраглі повік. Самарянка заплуталась у цій розмові, але вона її заінтригувала. Жінка не здавалася, бо ще ніколи й ніхто їй не нав’язував такої бесіди! Ісус пояснював, що його вода гасить спрагу й стає в людині «джерелом води, що тече до вічного життя». І вона захотіла тієї води, просила її в Ісуса, але Господь знав більше про неї, знав докладно про її неупорядковане життя. Він бажав, щоб вода не лише їй дісталася, але й, щоб чоловік теж посмакував такої. Послав її, аби привела чоловіка. Вона відповіла, що немає чоловіка. І жінка несподівано почула від Ісуса неочікуване продовження розмови. Він сказав, що її відповідь правильна але неповна, бо п’ятеро попередніх чоловіків і теперішній – не її чоловіки. Тут жінка могла б відійти, залишити Ісуса, але її щось тримало, вона не вміла гостро відповісти співрозмовнику, бо називала його вже не паном, а пророком! Самарянка змінила тему спілкування і спробувала довідатися, на якому місці правильніше кланятися Богові. Ісус їй пояснив, що у Єрусалимі правильніше кланятися Богові, як на цій горі, про яку йшла мова. Господь духовно підносив жінку й вказував, що Богові слід кланятися Духом і правдою! Поклоніння Господу повинно виходити із нутра людини, серце та жива душа, дух людини, повинні бути на першому місці, щоб Богу служити та Йому поклонятися.
Зовнішні предмети, вибрані місця для поклоніння мають користь тоді, коли людина свідомо, за згодою розуму та свобідної волі буде поклонятися Небесному Батькові! Жінка прислухалася до слів Ісуса, ця розмова припала їй до душі. Виходить, що вона була релігійно досить обізнаною особою, хоч віру не практикувала, бо її життя ще не було узгоджене з Божим законом! Самарянка бажала дізнатися більше, зустріла людину, пророка, який пояснив їй правди віри. Заговорила до Ісуса про Месію, який має прийти та усе сповістити. А Ісус їй відповів, що він – Месія. Христос нагородив заблукану жінку, якій не вчинив жодного докору за негідне духовне життя. Коли прийшли учні, жінка залишила відро й побігла в місто, щоб розповісти про дивного чоловіка, можливо він – Христос!
Учні, які повернулися, запропонували Ісусові, щоб щось з’їв, а він повідомив, що його страва чинити волю Того, хто його послав, тобто, Небесного Батька. Спаситель вказував учням на народ, якого потрібно поставити на дорогу спасіння й привести до свого Батька. А тут і самаряни прибули з жінкою, запросили його до себе і він був у них два дні. Мабуть там відбулося багато позитиву: оздоровлень, вигнання демонів, проповідування слова Божого, різних інших чудес. Багато людей повірили Ісусові й здогадуємося, що самарянка змінила своє життя, бо знайшла того, хто дає вічне щасливе життя. Досі шість чоловіків не могли заспокоїти духовну тривогу самарянки, вона не відчувала миру в серці від проживанням з ними, бо мала голод духа, а не тіла! Ісус порятував її, життя самарянки повернулося в напрямку спасіння. Господь Бог рятує усіх нас, бо Він – наш Батько, брат, найкращий друг, Спаситель, який бажає нам добра й вічної нагороди! Здавалося, що жінка із Сихару так заплуталася, що їй не загрожувала уже жодна позитивна зміна, однак зустріч із Христом вирішила справу. Вона залишила відро зі звичайною водою й побігла в місто наповнена живою водою. Стала апостолкою, не побоялася визнати своє невдале духовне життя. Переконала своїх містян, щоб запросили у місто того, кому завдячували в утвердженні правдивої віри – Спасителя світу.
Благаймо Пресвяту Богородицю в цьому благодатному місці, щоб і наше життя допомогла змінити на краще. Щоб наша духовна мати Марія, сприяла нам в утвердженні на дорозі спасіння. Пресвята Богородице, виблагай у свого сина, Ісуса, завершення війни в Україні та в усьому світі!
