У першу неділю Великого посту, під час Божественної Літургії в Соборі святого Юра, владика Володимир роздумував над Євангелієм від Йоана (Йо 1, 43–51). У своїй проповіді він наголосив на важливості особистої зустрічі з Христом, яка стає початком справжнього учнівства та змінює життя людини.
Учнівство починається зі зустрічі з Ісусом
На початку євангельської проповіді сьогоднішнього дня владика Володимир наголосив на тому, що усі люди мають «свій підхід і розуміння Бога. Недарма кажуть, до Бога стільки доріг, скільки людей на землі. Кожна людина приходить до Бога своїм шляхом, зі своїми очікуваннями.»
«Стати чи бути учнем Ісуса є неможливим без особистої зустрічі з Ним. Щоб про Нього свідчити іншим, потрібно спершу самому відчути Його любов, загорітися нею. Інакше нема шансу запалювати інших», — підкреслив владика Володимир.
На прикладі апостола Филипа, який радісно ділиться своєю знахідкою з Натанаїлом, владика пояснив, що лише особистий досвід зустрічі з Христом дає силу свідчити іншим:
«Чому апостол Филип з впевненістю та легкістю говорить до Натанаїла: “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса сина Йосифа, з Назарету” (Євангеліє від Йоана 1,44)? Бо Филип пережив власну зустріч з Ісусом».
Бути учнем Христа — це не просто вивчати Його вчення, а намагатися жити так, як жив Він:
«Бути учнем Ісуса — означає діяти так, як би це робив Вчитель, мати серце подібне до Його люблячого серця. Звичайно, що не йдеться про кардіологію чи соматику, а про наслідування».
Навернення як зміна мислення: «метаноя»
Владика пояснив, що справжнє навернення починається з глибокої внутрішньої переміни:
«Лише змінивши свій спосіб думання, людина може змінити своє життя. Щоб збагнути тему навернення, вживається грецький вислів “метаноя”, що дослівно означає зміну думки».
Проповідник навів слова апостола Павла: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2,20), пояснюючи, що така переміна мислення дозволяє людині щораз глибше закорінюватися в Бозі:
«Відчуття чи пережиття Божої присутності веде людину до навернення, яке закладене передусім у зміні нашого способу чи напрямку думання».
Щирість перед Богом і справжність у стосунках
Владика Володимир звернув увагу на щирість апостола Натанаїла, який не боявся висловити свої сумніви:
«Ще однією умовою для учнівства Ісуса є справжність, яка є противагою лукавству. За справжність апостол Натанаїл отримує похвалу від Ісуса».
Незважаючи на різке питання Натанаїла: «А що доброго може бути з Назарету?» (Ів. 1,46), Христос не докоряє йому, а навпаки — хвалить за чесність:
«Ісус не картає Натанаїла за таке запитання, а цінує його щирість, кажучи: “Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства”».
Владика підкреслив, що Бог цінує відвертість і не потребує від нас вишуканих пояснень чи масок:
«Ми можемо часом думати, як підійти до Бога, як Йому пояснити нашу ситуацію, які підібрати слова. Або як у сповіді пояснити гріхи чи недоречні вчинки. Бог нас бачить і дуже добре знає».
Заклик «Іди за Мною!» — відповідь на Божу ініціативу
Проповідь завершилася нагадуванням, що перший крок до Бога завжди робить Христос:
«Подібно як і до Филипа, Ісус звертається сьогодні до кожного із нас — “Іди за Мною!” (Ів. 1,43). Тобто, ініціатива йде від Нього. А що маємо ми зробити?».
Владика наголосив, що не потрібно чекати ідеальних обставин для зустрічі з Богом:
«Ми часом думаємо, що треба удосконалити життя, зробити якісь зміни. Тоді вже будемо близько Бога. Навпаки, зустріч та нав’язування єдності з Богом показує нашу гріховність. Тоді знаємо, що змінювати».
Заклик Ісуса «Іди за Мною!» — це не просто запрошення, а дороговказ до глибокої духовної переміни:
«Ми тоді щораз глибше в Бозі закорінюємося. А це і буде відповідь на заклик “Іди за Мною”».
Пресслужба Львівської Архиєпархії УГКЦ
Львів, 9 березня 2025 рік
