Ще маленькі, але дуже старанні, творчі та відповідальні. З дитячими мріями і дорослими думками та цілями. Саме такими є учасники молодіжно-дитячого хору «Мережані нотки» з церкви Преображення Господа нашого Ісуса Христа, що в Скнилові. Цей колектив особливий, адже окрім служіння у храмі, супроводжує своїм співом всі заходи в громаді та за її межами.
Про створення колективу, працю з дітьми, підбір репертуару та перші великі перемоги нам розповідає диригент «Мережаних ноток» Соломія Тесля.
— Пані Соломіє, розкажіть, як виник ваш колектив? Хто запропонував таку ідею?
— Я приїхала до Скнилова у 2019 році на роботу в Народний дім. До того я вже мала чималий досвід, працювала не з одним колективом: керувала ансамблем сестер-монахинь, потім семінарійним октетом та студентським ансамблем ЛНМА ім. М. Лисенка – «Калофонія».
Першим етапом праці в Народному домі був набір дітей у вокальний ансамбль. У той же час о. Тарас Байцар оголосив набір до молодіжного хору при церкві Преображення. Оскільки я стала керівником обох колективів, то об’єднала в одну співочу спільноту всіх, хто мав бажання розвиватися в музично-мистецькій галузі. Відтоді, в такій творчій колаборації, ми забезпечуємо культурно-просвітницькими заходами громаду, а також активно беремо участь у Літургійному житті й разом співаємо в храмі.
— Як з’явилася ваша назва?
— Спершу про назву взагалі не думали, але коли нас почали запрошувати на різні виїзні акції, виступи, концерти, тоді зрозуміли, що її треба обрати. Адже діти справді дуже талановиті й колектив не міг існувати без назви.
Мені подобається шиття мережкою, що вирізняється серед інших технік вишуканістю та витонченістю. Навіть слово «мережаний» звучить ніжно й милозвучно. Так я поєднала в нашій назві візерунок з нотками – «Мережані нотки».
— Розкажіть про ваших учасників, скільки їх?
— Склад постійно змінювався, але радію, що зараз нас є 30 – 15 дорослих школярів і 15 зовсім маленьких (дошкільнята та учні 1 – 2 класів). Я їх усіх залучаю до співу Літургії.
Нещодавно я створила ще один колектив. Оскільки молодь стає старшою, у хлопців починається мутація голосу, тому вирішила їх об’єднати в окрему спільноту. Для них робитиму новий репертуар та по-іншому організовуватиму роботу.
— У чому полягає ваше служіння на парафії? Чи маєте визначену годину, коли співаєте Літургію?
— Як тільки ми почали співати, то було дві Літургії: перша о 9.00, її співав дорослий хор, а друга, яку супроводжував дитячий хор, була на 11.00. Оскільки зараз є лише одна Літургія, то її співає дорослий хор, а в другій частині долучаються «Мережані нотки». Тобто виходить цікаве поєднання.
Якщо маємо велике свято, тоді співає об’єднаний склад – дитячий і дорослий. Я проводжу спільні репетиції з усіма. Так ми вже співали Пасхальну утреню та Богослужіння великих свят (Різдво, Преображення та ін.).
У такому поєднанні дорослих та дитячих голосів, звучання збагачується й наповнюється неймовірним колоритом.
— Які особливості співу в дітей? Чи потрібно по-іншому підбирати для них репертуар, навчати?
— Щодо репертуару, то знаючи склад, я або сама пишу для нас мелодії, або максимально спрощую ті, які існують. Адаптовую для них авторські твори. Звісно, діти співають лише мелодії, тобто верхню мелодичну лінію, а на Літургії це доповнюється дорослим хором – другим і третім голосами. Але насправді, діти дуже талановиті й це дозволяє мені розширювати межі складності репертуару. Наприклад я розучую з ними піснеспіви XVII-XVIII століття (канти, ірмоси, стихири).
— Які особливі та пам’ятні моменти в історії колективу можете згадати?
— Будь-які свята, храмові чи державні, «Мережані нотки» завжди готові забезпечити музичний супровід. Діти беруть активну участь у всьому. Ми даємо годинні концерти, виступаємо на благодійних аукціонах, їздимо до військових. Мали зустріч з митрополитом Ігорем та разом молилися Ісусову молитву. Неодноразово подавалися на різні конкурси та вигравали премії. У нас багата патріотична програма. Тому я не можу виокремити щось одне чи акцентувати лише на служінні в церкві, адже діти дуже ініціативні.
— Як часто відбуваються репетиції та чи потрібно заохочувати дітей на них приходити?
— Ми займаємось тричі в тиждень у вечірній час. Якщо готуємось до великого свята, виступу, то збираємось частіше, навіть щодня. Буває і таке, що залишаємось у неділю після Літургії та вчимось далі. Я розумію, що дітей потрібно мотивувати. Ми над цим багато працюємо разом, як з о. Тарасом, так і з відділом культури Зимноводівської ОТГ. Вони нам допомагають, сприяють у забезпечені засобами для занять музикою та в організації й проведенні мистецьких заходів.
У колективі діти мають спільне дозвілля: регулярні виїзди, мандрівки, пікніки. Возимо їх у парки атракціонів, кінотеатри, музеї, на концерти чи просто на відпочинкові зустрічі. Проводимо багато майстер-класів.
Ми це робимо для того, щоб колектив жив як одна дружня родина. Я розумію, що дітям чи навіть молоді не є легко заспівати Літургію, бути регулярно задіяними у виступах й часто жертвувати своїми вихідними задля спільної ідеї. Ба більше, я досить вимоглиий керівник й маю суворі репетиційні правила й норми поведінки в часі проведення творчих заходів. Тому для заохочення, дітям потрібно організовувати гарний відпочинковий час.
Ми щороку проводимо «День іменинника», коли всі діти збираються на одне святкування. Дуже важливо створити їм свято для гарного проведення часу, щоб вони мали бажання знову приходити на репетиції і співати. Все це має бути, якщо хочеш втримати молодь, а особливо дітей.
— Ви залучаєте до співу всіх дітей, чи проводите прослуховування, відбір?
— Коли я прийшла до Скнилова, то Народний дім був закритий, музичної школи й творчих колективів взагалі не було. Тому, спершу я брала всіх, хто хотів співати. Зізнаюсь, мені було дуже важко. Але тепер, коли ми виспівались, діти вміють володіти голосом, диханням, артикуляцією, стало значно легше.
До того ж, я почала набирати зовсім маленьких дітей. У цьому віці відкоригувати слух, голос, інтонацію – не так складно. Хоч працювати з такими маленькими дітьми непросте завдання, але я роблю це свідомо, щоб сформувати наступне покоління. Розумію, що молодь підростаючи, поступово покидатиме колектив.
— Можливо, ви вже виробили власні правила, щоб ефективно організувати роботу в спільноті?
— Ми одразу погодили всі правила. Мабуть одне з найголовніших – це регулярні репетиції та відповідальне ставлення до них. Я пояснила батькам, що невідвідування означає, що дитина не бере участі в заході та не співає Літургію. Я змушена так робити, бо репетиції важливі, а їхні пропуски одразу відчутні та впливають на загальне звучання.
— Ви вкладаєте багато своїх сил у працю з дітьми. Чим особисто вас мотивує хор, що дає вам натомість?
— Я просто дуже люблю цю справу. Люблю хорову музику, чисте звучання, акорди. Для себе я чітко зрозуміла, що не можу просто стояти на Літургії. Я знаю, що маю диригувати, бути на хорах. Праця в творчому колективі дуже особлива, тут відбувається обмін позитивною енергетикою, теплом. Це важко передати словами.
Наприклад буває, що після важкого робочого дня, ввечері важко зійтися й зосередитись на творчому репетиційному процесі, але ми завжди повертаємось з репетицій енергійні, щасливі. Я не можу описати ці відчуття, проте вони справді неймовірні. Разом з хористами час пролітає непомітно. Ба більше, літургійна музика особлива – вона об’єднує, дає відчуття спокою, радості, миру.
— Чому саме до вас має приєднатися наш читач та що для цього потрібно зробити?
— Для участі у «Мережаних нотках» потрібно пройти прослуховування і мати сформовані слухові дані. Бо якщо у старшому віці цього немає, то необхідні індивідуальні заняття. Саме тому в старший колектив я проводжу прослуховування.
Хор може дати новим учасникам родинне відчуття та можливість професійно зростати. Спів нас збагачує, особливо якщо змалку вкладати його в дитину, то отримаєш великий результат. Діти, які співають і моляться, мають сформовану духовність. У хорі вони вчаться спілкуватися з іншими, гарно поводитись.
Музика формує у людини творче мислення, а такий навик завжди стане в нагоді незалежно від того, чим ти займатимешся далі. Я багато працювала з різними колективами на Заході. Там приходили вивчати літургійну музику зовсім не музиканти, а програмісти, історики, вчителі, люди різних спеціальностей. Бо для них було важливо вміти грати на музичному інструменті, співати у спільноті. Отже, різносторонній творчий розвиток для кожної людини, а особливо для дитини, є дуже потрібним.
Автор — Наталія Бельзецька