Молодіжний хор «Слідами Херувимів» з парафії Віри, Надії, Любові та їх матері Софії гуртується при своїй церкві вже майже 20 років. Школярки та студентки, з яких у далекому 2005 році утворився колектив, сьогодні вже мають свої сім’ї, але так само як і тоді, з радістю поспішають на репетиції. Хоч з плином часу змінився склад, набувся безцінний досвід, а життя внесло чимало коректив – любов до співу та своєї парафії залишилася незмінною.
Більше про історію хору, його учасників, знакові події та великі перемоги нам розповість регент Юлія Дума.
— Мабуть варто почати з того, що у 2004 році була збудована каплиця, бо на той час наша парафія тільки починала формуватися. Тоді зароджувалися різні спільноти, а серед них дуже активно себе проявила молодь. Однією з небайдужих та молодих парафіянок була Розалія Галайко, яка й згуртувала навколо себе співочих людей. У 2005 році вони об’єдналися у хор під назвою «Слідами Херувимів».
Далі життя склалося так, що у нас декілька разів змінювалися регенти. Після Розалії прийшла Наталя Капітан, у 2012 році Христина Павлик, а у 2019 – Юлія Гарбовська. Вони зробили багато для нашого хору. Знаю з розповідей, що у ті роки «Слідами Херувимів» їздив на різні фестивалі, здобував перемоги, багато гастролював за кордоном.
Спершу я приєдналася до колективу як учасниця, бо сама є музикантом і дуже люблю співати в хорі, а через деякий час постала потреба замінити регента й цю роботу запропонували мені. Я дуже хвилювалася, але все-таки погодилася і з вересня 2022 року очолюю хор.
— Як обрали назву та що вона означає?
— Назва прийшла до нас одразу, хоча й вибирали з кількох варіантів. Херувими – це один із ангельських чинів, який перебуває найближче до Бога та прославляє Його. Символізм полягає в тому, що ми разом із ними також щодня зносимо свої молитви до Господа та славимо Його. До того ж, у нашому храмі є багато вітражів з ангелами. Кожен з них грає на якомусь інструменті – все це символічно і дуже нам подобається.
— Як саме ваш хор залучений до життя парафії?
— У нашій церкві співають три хори. «Слідами Херувимів» можна почути щонеділі об 11 годині. Крім цього, часто записуємо Ісусову молитву, Вервицю для Живого Телебачення. Серед найближчих планів – вивчення Канону Андрея Критського. Ми дуже хочемо його заспівати.
Щороку, напередодні Різдва, ми разом із нашим парохом записуємо різдвяне привітання. Придумуємо різні номери, знімаємо кліпи – кожного року стараємось підготувати щось нове. Також співаємо хрестини, вінчання, вже одружили майже всіх наших учасниць (усміхається – авт).
— Розкажіть детальніше про хористів. Чим вони займаються? Чи є серед них професійні музиканти?
— Наш склад збільшувався поступово. Спершу хористів було небагато, але зараз нас 22. Учасниками хору є парафіяни, які змалку гуртувалися при храмі. Загалом наша парафія дуже активна, має багато спільнот, виховує дітей, молодь. Саме із цих людей і утворився хор. У першому складі були школярки, потім дівчата виросли, стали студентками, а зараз майже всі вони одружені, мають свої сім’ї.
Дуже радіємо, що з нами співає Ігор – чоловік однієї учасниці. Ми потребуємо чоловічих голосів і будемо раді, якщо хтось виявить бажання до нас приєднатися.
Професійних музикантів у нашому хорі немає, лише дехто закінчив музичну школу. Але у всіх добрий слух, голос – це найважливіше. А за професіями ми різні: від бухгалтерів, рекрутерів, IT-спеціалістів до вчителів, студентів і школярів.
— Чи важко вам працювати з людьми без музичної освіти?
— Ні, зовсім навпаки. За майже 20 років існування хору вони здобули необхідні вміння, багато чого навчилися і навіть допомагають мені. Я маю відповідні навички, оскільки сама музикант, а хористи все запам’ятовують, навчаються, тому робота йде легко і чудово. Я дуже люблю з ними працювати. Вони – моя сила, енергія і мій вічний двигун.
Коли репетиції продуктивні і ми багато всього встигаємо, тоді це окрилює, надихає. А якщо після Літургії хтось з парафіян підійде і подякує нам за спів, то це для нас найвища похвала.
— Скільки проводите репетицій в тиждень?
— Ми займаємось двічі – в середу та в неділю. Репетируємо по 2 години. Навіть попри те, що хор існує майже 20 років, репетиції у нас регулярні та обов’язкові. На них ми не тільки повторюємо Літургію, але й вивчаємо новий репертуар, постійно його оновлюємо. Зараз працюємо над оновленням літургійних пісень, далі розпочнемо вивчати нові колядки, адже наближається різдвяний період. Роботи у нас завжди багато, проте вона приносить велике задоволення.
— Яким є особливості вашої Літургії? Як підбираєте твори?
— Ми співаємо Літургію різних авторів: Березовського, Веделя, Леонтовича. Я підбираю твори під наш склад і адаптую їх до зручного виконання та подальшого гарного звучання.
Переконана, що недільна Літургія має бути урочистою і молитовною, але разом з цим піднесеною. У нас є деякі молитви, які звучать особливо урочисто, а наприклад «Ми Херувимів» – більш спокійно, лагідно. Тому виходить таке цікаве поєднання.
— Які пам’ятні події, моменти в історії хору можете згадати?
— Дуже особливою була Літургія на освячення храму у 2020 році. Це знаковий момент для усієї нашої парафії, адже тривалий час ми молилися у капличці. На освячення храму приїхало багато почесних гостей, серед яких митрополит Ігор, владика Володимир. Хор «Слідами Херувимів» співав Архиєрейську Літургію.
Крім цього, хористи дуже часто згадують похід на гору Маківку у 2023 році. Поїздку організував наш парох о. Андрій Корчагін. У ній брали участь всі спільноти, які діють при храмі, зокрема й наш хор.
Пригадую як ми вийшли на гору, помолилися і невдовзі почалася страшенна гроза. Падав дощ, гриміло і блискало, а нас було досить багато. Всі зайшли в одну альтанку і отець сказав діставати вервиці і починати молитися.
Зізнаюся, було дуже страшно, бо негода в горах – це особливо небезпечно, але з нами сталося справжнє чудо. Коли ми почали молитися, то дощ стих, грім стишився. У той момент всі відчули, яким сильним є Господь і які дива Він може творити. А також вкотре переконалися у неймовірній силі спільної молитви.
Не можу не згадати про нашу поїздку до Києва наприкінці серпня 2024 року. «Слідами Херувимів» виграв у конкурсі парафіяльних хорів, який організовувало Живе Телебачення. Ми перемогли і за рішенням глядачів, і за голосами журі. Нагородження проходило в Києві. Всі хористи приїхали у Патріарший собор, брали участь у Літургії, потім був концерт і спілкування з Блаженнішим Святославом. Все пройшло настільки трепетно, щиро, натхненно, що навіть важко передати словами. Я неймовірно вдячна Богові за такий досвід.
— Разом ми святкуємо дні народження, кавуємо та ласуємо солодким. Кожної зими, у часі Різдва, йдемо хором з колядою, а тоді збираємось за спільним столом і можемо поговорити про все на світі.
Раніше у нас було більше поїздок, реколекцій, гастролей за кордоном, але сьогодні, з огляду на війну та низку інших обставин, важко організувати щось схоже. Учасники мають сім’ї, роботу, залучені до інших спільнот при храмі, тому складно знайти на все час. Проте, колись ми регулярно брали участь у фестивалях, конкурсах, давали багато концертів та виступали на парафіях. Маємо диск духовних творів у нашому виконанні. А ще, до мого приходу, в 2018 році хор посів 1 місце у номінації «академічні колективи» на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Вишгородська Покрова». Всі ці події згуртували нас та зробили справжньою спільнотою однодумців.
— Якою є ваша мотивація у керуванні хором, адже праця регента забирає чимало часу?
— Я люблю співати, бути поруч з людьми, сміятися з ними, кавувати, ставити спільні цілі та досягати їх. Хор та всі учасники є для мене найбільшим натхненням. Вони мотивують мене готовністю вчитися та нестримним бажанням співати, а також своїми добрими, щирими серцями. Коли я бачу, що все вдалося і гарно звучить – ці емоції запалюють та мотивують працювати далі.
А головне, що нам усім це подобається. Ми дуже любимо нашу церкву, парафію, а спів – це те, чим можемо послужити Богові.
— А чи доводилось вам мотивувати хористів, заохочувати їх співати?
— Ні, такого ніколи не було. Мені інколи буває трохи забагато музики, адже вона повсюди навколо мене. А хористи цього дуже потребують. Вони прийшли сюди за покликом серця, бо музика живе в їхніх душах. Від цього не втечеш і це бажання постійно проситься назовні.
— Чим саме ваш хор може зацікавити потенційного учасника? Що для цього потрібно зробити?
— «Слідами Херувимів» постійно перебуває у творчому русі. У нас молода, потужна парафія, багато різних та дуже цікавих спільнот. Отці дбають про всіх, тому завжди готові прийти на допомогу та підтримати кожного. Щобільше, як казав святий Августин: «Хто співає, той молиться двічі».
Для того, щоб до нас приєднатися, потрібно мати слух, голос і прийти на одну із репетицій. Всього іншого ми готові навчити, бо головне, щоб було бажання. Саме любов до співу об’єднує нас разом, а ще – бажання служити Богові та Його прославляти. Тож радо запрошуємо!
Автор: Наталія Бельзецька
