Наші любі гуцули! Мені на думку прийшов спогад як свого часу праведний митрополит Андрей Шептицький писав пастирське послання: «До моїх любих гуцулів».
Як приємно що ви, як добрі нащадки ваших предків, до нині слідуєте заклику цього послання: приходите до храму і приступаєте до Святих Тайн. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді в церкві святого Василія Великого м. Косів, у середу 25 вересня 2024 року, в рамках паломництва працівників курії Львівської архиєпархії храмами Гуцульщини.
Ісус будучи у людській подобі мав все, що притаманне людині, окрім гріха. Він плакав над Лазарем, їв і заснув. Ісус потребував відпочинку, відходив на самотнє місце.
Коли Ісус заснув, учні налякалися, бо почалася буря на морі, а вони були у човні.
Вони стривожилися і почали його будити. Вони до кінця не розуміли, що коли Ісус є з ними в житті, з ними нічого не станеться. Човен не потонув би навіть тоді, коли Ісус спав. Ісус був зі своїм народом. Він був і є Богом.
Це також досвід нашої молитви. Нам здається, що Бог нас не чує. Де Він є? Чому в Україні війна? Чи може він заснув? Що тоді робити? Будити! Штурмувати небо. Кажуть, що в молитві нетреба кричати, бо Бог не є глухий. Він чує. Часто людина потребує кричати. Молитва – це відображення нашого життя. Коли боїмося, тоді йдемо до Бога.
Чи ви засинали у час молитви? Це дуже добре, бо молитва заспокоює.
Коли ми нервуємося чи проклинаємо ми ніколи не заснемо. Коли людина входить у діалог з Богом це її зампокоює.
Стараймося бути молодими, бо це не вік, а стан душі. Будьмо щасливими людьми.
Владика Володимир Груца
