10 неділя 1Кр 4,9-16; Мт 17,14-23 (о. Тур). Храм положення пояса пресвятої Богородиці, Львів 01.09.2024.
Не просто і не легко було проповідувати апостолові Павлові у Коринті, бо греки пильнували свого і всюди виставляли власних філософів. Одного разу, коли йому потрібно було якось зацікавити вчених греків у ареопагу в Атенах, він назвав їх дуже побожними, бо знайшов у них вівтар, де було написано: Невідомому Богові (пор. Ді 17,22-23). Він багато говорив про Ісуса Христа, як Спасителя. Коли ж дійшов до того, щоб сказати їм про воскресіння Христа, вони, почувши це, відповіли йому: «… Про це послухаємо тебе іншого разу» (Ді 17,32). Слухачі не сприймали правди про воскресіння Ісуса Христа, проте кілька осіб перейнялися цією наукою й пристали до Павла. Знайшлися вірні Богові люди!
А у Коринті Павло говорив про апостолів, яких Бог поставив, як останніх серед людей. Коли апостоли проповідували, їх люди не розуміли, не бажали слухати, що більше, переслідували, судили та вбивали. Тому він написав про подібних до себе: ми дурні, немічні, без честі, голодні, биті, тиняємося тощо. Але Павло не нарікав, бо він та учні Христові чинили це з любові до Христа, якого вони знали. Святий Павло писав про апостолів, що вони – сміття світу, покидьки для всіх. Бо не так просто було проповідувати правду про вічність, відповідальність за життя після смерті, про нагороду та вічну кару, про Христа, який воскрес. Слухачі не вірили в це, лише мала частина розділяла з ними правду.
Апостоли не очікували признання та не претендували на титули, вони проповідували слово Боже з любові до людей. За цю правду їх лаяли, переслідували, ображали, а вони уболівали за щасливу вічність тих, до кого зверталися словом. Не очікували зарплати і вдячності, бо він писав, що трудилися, працюючи власними руками, тобто заробляли собі на прожиття. Він любив народ, бажав вічного щастя, намагався відірвати люд від грішних прив’язаностей, щоб настановляти на добру дорогу та виконання волі Бога! Називав себе батьком тих, кого навчав. Не боявся ставити себе за приклад, щоб бути як він, подібним до Христа. Це велика відвага та переконання про вірне служіння Ісусові Христові. Не кожен проповідник та не кожен священник відважиться промовляти таким способом до вірного люду! Стараймося бути подібними до святого апостола Павла та інших апостолів, які з любові до Ісуса віддали своє життя у мученицький спосіб. Не станемо мучениками, стараймося бути преподобними!
Євангелист, святий апостол Матвій, описав подію про хворого сина, якого названо сновидою. Але це не була обмежена лиш до чогось хвороба, бо хлопцем кидало у вогонь та у воду. Рідні були прив’язані до цього юнака, пильнували його, бо йому постійно загрожувала несподівана смерть. Батько намагався залагодити справу оздоровлення сина з учнями Ісуса. Він просив їх, щоб не тривожити учителя, але ті не змогли допомогти. Тоді чоловік подався до Ісуса вказуючи, що він не бажав його тривожити, але учні не допомогли. Це стривожило Ісуса й він назвав невірним родом своїх учнів, що він терпить через їхню невіру! А в юнака не була психічна хвороба, не допомогли б тут ані психіатри, ані психологи. Ісус вигнав біса з хлопця і він одразу став здоровим, іншою людиною. Не лякав інших, а нормально спілкувався, бо диявол вже не володів ним. Не відомо як злий дух увійшов у хлопця, але Господь прогнав його. Пригадується розмова з одним польським екзорцистом, який розповідав про школярку старших класів, що відреклася Бога і хрещення. Вона підписала це своєю кров’ю, а за те демон повинен був допомагати їй у житті. Вона зв’язалася зі сатаністами, які займалися демонськими ділами. Демон допомагав їй у навчанні та щоденних справах, але за таку послугу вона виконувала його волю.
Дівчина була вихована у вірі, тому не бажала покидати відвідування храму. Вона приходила, робила спроби молитися. А на Службі Божій, коли відбувалася переміна хліба та вина в тіло й кров Господнє, демон чинив заколот через неї. Дівчина починала кричати, щось співати, нею кидало об землю. Викликали швидку, забирали її, але лікарі завжди стверджували про її добрий стан здоров’я. Вона розуміла, що діється щось ненормальне, що через неї діють чорні сили. Подалася до священиків, до екзорцистів, які молиться на вигнання дияволів. Дівчина пройшла довгу дорогу до звільнення від посідання демонів. Священник сказав, що коли з неї вигнали злого духа, вона плакала понад три години. Нічого не розповідала, не говорила, закривала обличчя долонями й слізно плакала з вдячності до Небесного Батька, що він прогнав з неї демона й прийняв її до церковної спільноти. А Ісус після оздоровлення юнака сказав, що демонів виганяють лише молитвою й постом. Потім говорив про свої муки та смерть, але наголошував, що не смерть буде мати над ним владу – він воскресне, з гробу засяє життя! Так сталося, ми тепер свідомі цього! Любімо Бога, будьмо вірні йому, бо він є всюди, всім управляє, про кожну особу знає все!
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, змилуйся над нами грішними, прости нам гріхи та заверши війну в Україні! Пресвята Богородице, огорни нас Поясом своєї любові та спаси нас!
