У понеділок, 22 липня 2024 року, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир очолив Чин похорону у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра та Павла убитої у Львові філологині та мовознавиці – Ірини Фаріон. У молитві з архиєреєм єдналися: чисельно зібране духовенство, родина загиблої, академічне середовище Львова, представники громадських та політичних організацій та тисячі львів’ян.
У духовному слові владика Володимир закликав усіх присутніх уважно прослухати і запам’ятати останню лекцію Ірини Фаріон, якою став її похорон.
«Світлої пам’яті Ірина у день свого похорону зібрала всіх нас на лекцію. Ця лекція не так про неї, як про нас і для нас. На цій лекції під час обряду похорону чуємо євангельське слово Івана. Він нас запевняє, цитуючи Ісуса Христа: «Хто слухає моє слово і вірує в того, хто мене послав, той має життя вічне і на суд не приходить, бо від смерті перейшов до гріха» (Ів. 5, 24-25)», – зазначив архиєрей.
«Слухати слово – означає перебувати у діалозі. Хто перебуває у діалозі та єдності з Богом, той не має шансів померти, навіть якщо завершує земний шлях. Бо далі є вічність», – ствердив він.
Владика Володимир закликав усіх, хто прийшов на похорон запитати себе про те, як часто кожен з нас думає про вічність? В що чи в Кого ми віримо?
«Не йдеться про те, щоб в нас розбудити страх судом чи засудом. Страх не є найкращим педагогом. Навпаки йдеться про закорінення у Божій любові», – підкреслив єпископ-помічник.
«Сьогодні у церковному календарі є свято Марії Магдалини. Вона мала свою унікальну життєву історію. Зустріч з Ісусом змінила її життя. Їй багато було прощено, тому що вона багато полюбила. Любов є сильніша від смерті. Тим більше ні вона, ані ми розумом не можемо збагнути Воскресіння. Але великоднього ранку вона почула від Ісуса Христа лише одне єдине слово – «Маріє!» Вона почула своє ім’я. Марія Магдалина прийняла дар прощення. Стала місіонеркою Божого милосердя у світі, тому вона є названа рівноапостольною. Пасхальний ранок як і пасхальний час завершився, ангел Воскресіння посилає нам до нині різних людей з життєвими завданнями також серед темряви. Він завжди вказує на життя, якому маємо служити і звіщати в буднях», – пригадав архиєрей.
«Нехай Господь Бог дарує Ірині вічні обійми і підтримає тих, хто за нею сумує! А ми дякуємо їй сьогодні за нинішню лекцію для нас», – сказав у другій половині свого слова владика Володимир.
«29 квітня 1964 року побачила світло світу Ірина. Етимологічно ім’я Ірина означає – «мир». Ми так прагнемо миру. Це слово постійно є у вухах і у вустах нашого народу. Ірина прожила діамантове життя. Тут не йдеться про багатство, бо знаємо як вона жила. Діамантовий ювілей життя відсвяткувала. Світлої пам’яті Ірина була філологинею, мовознавицею. Філологія дослівно означає любов до слова. Вона любила рідне слово. Чітко його промовляла, як сама казала: «Мова – це наш дім». Це не є якась формальність. Кожна людина повинна прагнути, щоб їй було комфортно та зручно у власному домі», – зазначив він.
«Не все вдається без боротьби. Життя завершується тоді, коли закінчується боротьба. З іншої сторони боротьба починається тоді, коли закінчуються сили. Це послання Ірини до нас. Це своєрідне домашнє завдання на кінець сьогоднішньої її лекції для нас. Чи вона була досконалою людиною? Напевно ні? Чому? Бо на землі нема досконалих людей. Тому ми так численно прийшли сьогодні молитися за упокій її душі, а також від неї навчитися, бо ми покликанні для того, щоб жити. Людина, яка приймає Бога у своє життя, перебуває з ним у єдності , діалозі через біологічну смерть переходить до вічності», – додав владика Володимир.
Опісля молитви процесійна хода урочисто вирушила на Личаківське кладовище. Поховали Ірину Фаріон на центральній алеї поля № 22, неподалік могили Володимира Івасюка.
Більше фото – тут
