Маємо ласку звершувати сьогодні дияконське рукоположення співбрата Ярослава. Дияконія означає між іншим свідчення любові та справи милосердя. Це водночас є одним з вимірів мучеництва. На це звернув увагу єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир пвд час проповіді на свято новомученників УГКЦ, 27 червня 2024 року, звершуючи в Архикатедральному соборі святого Юра дияконське рукоположення Ярослава Пузича.
«Сьогодні звершуємо пам’ять блаженного Миколая Чарнецького та інших новомучеників нашої Церкви. Це важливе свято серед болів війни, мотивуюче свято серед сумнівів чи розчарувань», – підкреслив проповідник.
Владика Володимир роздумував над тим чому ми називаємо цих осіб новомучениками? Насамперед тому, що вони жили в 20 столітті, відносно недавно. У час кровавого переслідування нашої Церкви в Україні.
«А вже в нашому столітті на землю України, зокрема до Львова, відбувся візит Римського Архиєрея святого Івана Павла ІІ. Святоюрська гора ще дихає цим незабутнім візитом. 27 червня 2001 року Папа проголосив блаженними наших українських новомучеників на чолі з Миколаєм Чарнецьким», – пригадав історичну подію нашої Церкви єпископ-помічник.
«Ці беатифіковані мученики є лише представниками багатьох невідомих героїв, як сказав сам папа тоді на проповіді: «Ці наші брати і сестри є відомими представниками величезної кількості невідомих героїв – чоловіків і жінок, одружених і неодружених, священиків і богопосвячених осіб, молодих і старших, які протягом 20 століття протистояли переслідуванню, смерті, насильству, щоб тільки не відректися своєї віри», – додав він.
«Складаємо подяку Богові за цих наших рідних святих. Ці люди нам такі близькі, вони з наших міст і сіл, з наших родин, ходили нашими стежками», – сказав архиєрей.
Як гріб Твій, Спасе, так і Церкву-страдницю запечатав і стеріг безбожник. Та явилися, як Ангели, святі її сповідники і звістили воскресіння у досвітній темряві (сідальний утрені).
Проповідник зауважив, що живемо в непростий воєнний час. Окрім поля битви, на якому триває боротьба за кожен клаптик землі, є ще дуже багато моральних та внутрішньополітичних викликів, які вимагають вирішення. «Ключовим є питання моралі нашого суспільства. Відчуваємо велику загрозу втратити правдиве християнське розуміння родини. Великою гуманітарною кризою є питання освіти. Хто ж тоді буде відбудовувати державу, в ній жити? Це для нас певний екзамен. Адже можна виграти війну на полі битви, але водночас знищити себе зсередини», – застерігає він.
«Багато хто питає себе: А що я можу зробити для перемоги? Найперше, важливо сумлінно жити власним покликанням на своєму місці, бути моральною та чесною людиною. Це насправді вже є дуже багато. Чи це легко? Ні, нелегко. Але суспільство складається з конкретних людей. Також мега важливо не знеохочуватись. Нинішнє євангельське слово наголошує: «Хто витримає до кінця, той спасеться». Будь-яка справа вимагає терпеливості та витривалості. Кожна людина мусить подивитись, де вона черпає джерело сили, адже дуже швидко можна вигоріти», – додав архиєрей.
«А звідки черпали силу мученики, зокрема М. Чарнецький? З молитви та святих таїнств. Ніби дуже зрозуміло, але не завжди просто», – підкреслив проповідник.
«Мученик означає свідок. Що це означає? Всі хочуть бачити добрий приклад. Недарма кажуть, що людина слухає більше очима ніж вухами. Як важливе є свідоцтво. Нам дуже треба святих батьків, лікарів, вчителів, урядовців… Сьогодні наші захисники свідчать про святість. Вони віддають своє життя, захищаючи інших. А більшої любові від цього нема», – ствердив єпископ-помічник.
«Слова тропаря бл. Миколаю, зокрема, наголошують: «(…) жорстокі ув’язнення і заслання далекії, страждання від богоборців перетерпів ти, прийнявши вінок перемоги, на небесах, нині радуєшся».Прямуймо туди, де бл. Миколай з новомучениками нас чекають, щоб разом з ними вічно радіти», – закликав владика Володимир.
