Празник Святого Духа, понеділок Еф 5,9-19; Мт 18,10-20 (о. д-р Турконяк Р.) Різдво святого Івана Хрестителя, храм Собору святого Івана Хрестителя, Львів 24.06.2024.
Святий апостол Павло дорожив вірними міста Ефез, промовляв довгий час до них, молився та просив, щоб вони були вірні Богові. Йому прийшлось багато працювати над тим, щоб перевиховати їх, щоб відвоювати, віднадити від служіння дияволам. Апостол пригадував їм про гріхи, про темряву, в якій вони перебували, про духовну небезпеку, яка провадила до втрати вічного спасіння.
Перестерігав, щоб не ставали спільниками злочинних гріховних діл. Пригадував про світло, розуміється про господнє світло, у якому виявляються гріхи пітьми. А світло господнє проникає всюди, навіть у таємні та глухі кути темряви. Ніщо і ніхто не зуміє скрити проникнення божого світла, щоб виявити діла темені. Сам Спаситель запевняв: «Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б» (Мр 4,22).
Духовний пастир закликав до мудрості, щоб пізнавати й виконувати волю Бога. Він призивав до молитви, до співання побожних пісень та псалмів, бо в такий спосіб людина наповнюється Святим Духом. Час не терпить гріховного життя, не буде чекати на опам’ятовування грішників. Не слід спати у гріхах, необхідно вставати, каятися, воскреснути і звершувати нове життя!
Святий євангелист Матвій у короткому євангельському уривку наводить слова Ісуса Христа. Він вказує на малу дитину, якою не можна погорджувати. Кожна людина претендує на любов, увагу та опіку, за кожною особою стоїть Господь: «… Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені» (Мт 25,40). Господу дорога кожна людина, кожна мала особа, кожне немовля, бо за усіх Ісус Христос заплатив ціною власної дорогоцінної крові, перетерпівши знущання та смерть на хресті. Бог нікого не відштовхує від себе, нікому не чинить перешкод у спасінні, навпаки, уболіває та допомагає кожній людині, щоб виборола щасливе вічне життя. Люди – творіння Бога. Він покликав їх до життя, даючи усе необхідне та обдаровуючи розумом і свобідною волею, безсмертною душею. Господь обдарував людину такою свободою волі, яка навіть може противитися Богові, не слухатися його повелінь, виступати проти нього, критикувати, чинити злочини. Зрештою, людина розіп’яла свого Творця, всемогутнього Бога, на хресті.
Можна не слухатись Бога, не дотрисуватись його Заповідей, але вкінці прийдеться відповідати за життя й може настати вірогідність втратити вічного спасіння. Ісус пригадує, що йому дорога кожна людська душа. Він порівнює, що господар втративши вівцю у горах йде її шукати, мимо того, що дев’яносто дев’ять у нього залишилося. Ми особисто дуже дорогі нашому Спасителеві, він з любові до нашої особи помер на хресті, уболіває за наш порятунок у вічності, пропонує нам, щоб добрим життям посісти вічне спасіння у другому світі. Кожна людина вибирає собі вічність через манеру свого життя на землі!
Ісус навчав способу відношення до ближніх, які грішать. Закликав, щоб таким особисто вказати на помилку і добре було б, коли б така особа послухалася. Коли б такі люди продовжували б перебувати в гріховному стані, чинили б злочини, він радив, щоб прийти зі свідками й вказати на негідний спосіб життя. А коли б хтось не бажав слухати, тоді він радив сказати Церкві. Коли ж і це не допомагало, тоді залишити таких осіб, як поган та митарів. Ось приклад із життя святого пророка Єремії, який віщав правду цареві у Єрусалимі. Єремію кинули до в’язниці, а цар наказав його звільнити з ув’язнення. Седекія покликав Єремію й запитав про позицію щодо вавилонського війська. Відповідь пророка була наступною: «Якщо я тобі сповіщу, чи не заб’єш мене на смерть? І, якщо тобі радитиму, ти мене не послухаєшся» (Єр 38,15). Цар Седекія обіцяв, що не вб’є пророка, тоді Єремія промовив: «… Так сказав Господь: Якщо виходячи вийдеш до володарів царя Вавилону, житиме твоя душа, і це місто не буде спалене вогнем, і житимеш ти і твій дім. І, якщо не вийдеш, це місто буде видане в руки халдеїв, і його спалять вогнем, і ти не спасешся» (Єр 38,17-18). Цареві не дуже сподобалася відповідь пророка і він не здався вавилонянам, тоді сповнилося пророцтво: Єрусалим спалили, юдеї програли. Після усього відбулася така подія: «І зарізав цар Вавилону синів Седекії на його очах, і зарізав в Девлаті всіх володарів Юди. І осліпив очі Седекії і зв’язав його оковами на ногах, і повів його цар Вавилону до Вавилону і дав його до дому млина аж до дня коли помер» (Єр 52,8-9). Чому прийшло покарання на синів юдейських? Ось відповідь Господа: «І Я посилав до вас моїх рабів пророків, кажучи: Відверніться кожний з своєї поганої дороги і кращими зробіть ваші задуми і не йдіть за чужими богами, щоб їм служити, і мешкатимете на землі, яку Я дав вам і вашим батькам. І ви не нахилили ваші уха і ви не послухалися» (Єр 35,15). Люди не слухалися Бога, кланялися ідолам і стягнули на себе негативну енергію, що стала війною. Це вибраний народ Ізраїлю, ті, кого Господь виховував, щоб вони не втратили вічного життя. Часом дозвіл Бога не реагувати на нападників, які не навернуться, допомагає іншому народові врятуватися від вічного покарання. Вибраний народ не слухався Бога, що ставався йому чужим, грішним, митарями та поганами. Такий стан людських душ викликав від Господа очікування на навернення.
Ізраїльтяни наверталися часами дуже пізно, але це встановлювало їх нормальний статус. Після повернення з полону вони жили безпечно.
Просімо Господа, щоб він завершив війну. Перепрошуймо його за гріхи нашого народу, щоб у цій війні рятували свої душі! Молімося щиро, щоб Бог не залишив нас. Він знає про наше горе і обов’язково допоможе нам вціліти. «Духа не гасіть, пророцтва не нехтуйте, все перевіряйте, держіться добра, стримуйтеся від усього лихого. А сам Бог миру хай уповні освятить вас, і хай непорочно збережуться цілими ваш дух, і душа, і тіло до приходу нашого Господа Ісуса Христа» (1Сл 5,19-23). Це слова втіхи святого апостола Павла для солунян, воно нам дуже годиться!
Святий Іване Хрестителю, пам’ятаємо про тебе й молимо, щоб ти заступався перед Господом за наше спасіння і мир в Україні!
