В 1980 році Папа Іван-Павло II оголосив святих Кирила та Мефодія «покровителями» Європи. Просимо їхнього заступництва для Європи, для нашого народу, щоб міг жити правдивими християнськими цінностями та дивився на дійсність великодніми очима. До цього закликав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді в храмі Свв. Кирила і Методія з нагоди празника, 11 травня 2024 року.
(Ів. 10, 9-16)
«Дуже не хочеться відпускати в історію Світлий Тиждень 2024 року. Але в будь якому випадку нас не покидає ця подія, яка відбулася великоднього ранку, коли жінки мироносиці пішли на прощу до гробу. Гріб був не лише порожній, він перетворився в місце життя. А далі вони зустріли самого Воскреслого. Ми постійно живемо цією пасхальною таємницею», – зазначив проповідник.
Відтак владика Володимир підкреслив, що цього дня є також день пам’яті великих людей, а саме святих Кирила і Методія. Пригадав історію святих.
Вони, ходячи стежками землі, намагалися перетворити час у свято. А черпали силу з джерела пасхальної таємниці. людина помирає лише тоді, коли про неї ніхто не пам’ятає. В день спогаду святих людей оживає наша пам’ять про них, а особливо в храмах, де святкується престольний празник.
Повернімося думкою в 9 століття, коли жили згадані святі. Подивімося, як Боже провидіння провадило цих людей до святості. Вони походили з міста Солуня в Македонії. Методій був старший, а Кирило молодший. Коли Методій виріс, то вступив на військову службу. За прояви розуму і відваги імператор поставив його управителем сусідніх слов’янських земель. Так веліла Божа премудрість майбутньому апостолу слов’ян навчитися слов’янської мови. Після десяти років правління Методій вибрав монаше життя.
Іншою, а водночас своєю дорогою йшов Кирило, який спочатку називався Костянтин. Біографи розповідають, коли йому було сім років, то він мав своєрідний сон. В цьому сні воєвода зібрав багато прекрасних дівиць, з яких найбільше йому сподобалася Софія. Коли Кирило розповів про це батькам, вони зрозуміли, що Господь Бог подасть їхньому сину свою велику премудрість (Софія означає премудрість). Тоді віддали його до школи, а він своєю наполегливою наукою привернув увагу аж царського двору. Кирило відзначався великою мудрістю, а водночас глибокими моральними цінностями.
Пасхальний час – це повернення до великоднього ранку, думка про сонце. Є знане пояснення Кирилом Святої Тройці на прикладі створіння, а саме сонця: бачимо на небі вогняне коло, яке випромінює світло і теплоту. Сонячне коло – це образ Бога Отця. Коло не має ні початку ні кінця – так і Бог є безконечний і безначальний. Проміння світла є образом Божого Сина. Від сонячного кола народжується промінь світла і ніколи його не покидає, так від Бога вічно народжується і ніколи не відділяється Син Божий. Теплота, яка виходить від сонця через промені, – це образ Святого Духа, що предвічно від Отця (і Сина) ісходить.
Отже сонячне коло, світло і теплота не три, а одне сонце, так і три Божі особи Пресвятої Тройці – це один істинний Бог.
За велику мудрість і християнські погляди Кирила ненавиділи погани і навіть намагалися отруїти. Він дістався до свого брата Методія на гору Олімп, де разом молилися, постили і читали святі книги. Так би здавалося, що ніби втрачене життя. Але хто жертвує своє життя Богові, той його здобуває наново.
Ці два славні брати заклали основи словянської писемності і літератури.
Кирило створив один з перших слов’янських алфавітів. Кирило і Методій перекладали на церковнослов’янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання. За запровадження слов’янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов’янські церковні книги і проводити богослужіння слов’янською мовою.
«Великодній ранок – це звернення з закликом миру та відваги до апостолів та їх наслідників. Кожний добрий пастир має велику місію – провадити за собою паству. Кирило і Методій зуміли це зробити, бо промовляли до народу зрозумілою мовою. А народ почув цей голос. Велике повчання для кожної людини, особливо для молоді: все можна здобути лише своєю наполегливою працею. Нам ніхто нічого не винен. А наші мудрі чи немудрі вчинки згодом виступлять за нас чи проти нас», – ствердив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Опісля Божественної Літургії владика Володимир освятив фреску Пресвятої Богородиці, прочитав молитву на роздроблення артоса та окропив парафіян свяченою водою.
