Світлий вівторок Ді 2,14-21; Лк 24,12-35 (о. д-р Турконяк Р.) Храм Воскресіння Христового, Львів 07.05.2024.
Ісус помер, а коли ж воскрес, був ще певний час з апостолами, потім вознісся на небо. У книзі Дій апостольських є текст, що ми почули в сьогоднішньому читанні. Там описано події, які розгорталися уже після приходу Святого Духа. Апостол Петро почував себе відповідальним, щоб забрати слово перед зібраним людом у Єрусалимі. Святий Дух пригадав Петрові слова, які йому сказав Ісус Христос: «Я тобі кажу, що ти – Петро; і на цім камені Я збудую свою церкву, і брами пекла не здолають її. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі; і те, що ти розв’яже на землі, буде розв’язане на небі» (Мт 16,18-19). Петро отримав владу від Спасителя світу, яку Господь пов’язав з відповідальністю перед небом. Так отримуєш владу, але за неї велика відповідальність перед Богом. Якби цю відповідальність розуміли та виконували усі, хто має владу, тоді б і війни не було і несправедливості б забракло у світі! А Господь обов’язково запитає про сумлінне служіння та чесне життя кожної особи!
Святий Петро пригадав слова пророка Йоіля на пророкування синів та дочок під впливом Святого Духа й вказав на чуда, які з’являться: «… кров, і вогонь, і куріння диму. Сонце перетвориться на темряву, а місяць на кров…» (Ді 219-20). Це має відбутись до приходу дня Господнього, тобто кінця світу, останнього дня на землі для люду божого. Але не потрібно лякатись, бо виразно написано: «І станеться, що кожний, хто покличе Господнє ім’я, – спасеться» (Ді 2,21). Бог запевняє у спасінні усіх, хто призиває його ім’я. Тому не забуваймо щоденно призивати спасенного імені Господа нашого Ісуса Христа.
У свій час Господь велів пророкові Єремії говорити слова правди до зібраного народу в Господньому домі: «… Відверніться кожний від своєї поганої дороги і від ваших злобних задумів, і житимете на землі, яку Я дав вам і вашим батькам від віку і до віку» (Єр 25,5).
Бог давав повну свободу людям приймати ці слова, або відвернутися від них й чинити свої беззаконня. Дуже ніжно Господь говорив своєму народові: «Може послухають і відвернуться кожний з своєї поганої дороги, і спинюся від зла, яке Я задумую їм зробити через злоби їхніх задумів» (Єр 26,3). Єремія промовляв слова, які повелів його Господь, а фальшиві пророки та священники, які чули ці слова, схопили Єремію кажучи: «… Хай смертю помре» (Єр 26,8). Це були особи, що не любили правди. Вони говорили те, що влада любила чути, навіть священники любили не божі, а фальшиві пророцтва. Але так одразу не сталося, прибули володарі Юди з дому царя, щоб розібратися у ситуації. Пророк Єремія не оправдовувався, лише промовив до прибулих: «… Господь мене послав пророкувати проти цього дому і проти цього міста всі слова, які ви почули. І тепер зробіть кращими ваші дороги і ваші діла і послухайте голос Господа, і Господь здержиться від зла, яке Він висказав проти вас. І ось я у ваших руках. Зробіть зі мною як (вам) до вподоби і як вам краще» (Єр 26,12-14).
Єремія не втікав і не рятувався від рук, що намірялися вбити його. Він обороняв правду, яку йому повíдав Господь, чекав вироку і був готовий померти. Володарі порадившись, взяли слово й промовили до фальшивих пророків та священників: «… Немає для цього чоловіка засуду смерти, бо він заговорив до нас іменем нашого Господа Бога» (Єр 26,16). Знайшлися люди від царя, які переконалися щодо правдивості прикрих слів пророка для народу і не осуджували його, лише оправдали, признаючи, що це пророцтво від Бога.
Для чого про це згадуємо? Тому, що й наш народ не є святим. Багатьма провинами обмотав себе – хоч би корупцією, яка процвітає навіть під час війни, коли гинуть люди, захисники. А інші наживаються забуваючи, що час їхнього життя на землі дуже короткий – помруть й усе залишать, не зуміють проковтнути того, що нечесним шляхом здобувають! Ізраїльський народ, коли не слухав Бога, відвертався від Творця, щоб служити іншим богам та вчиняти беззаконно, попадав у неволю на дуже довгі роки. Точилися війни, бо і такий спосіб виховання використовує Господь, щоб спасати тих, хто ще здатен навернутися, щоб жити вічно.
Святий євангелист Лука описав подію, яка дуже пов’язана з воскресінням Христа. Найближчі Ісусові учні були сильно залякані після того, як Господа розіп’яли. Заявляли про свою вірність, а тим часом показалися невірними, не вистояли при Ісусі. Всі розбіглися й подумали, що справа Бога та вчення Ісуса завершилося. А Ісус говорив правду, що він воскресне. І попри невіру апостолів та прихильників Господа, він воскрес третього дня, як заповідав. Два учні віддалялися з місця воскресіння Христового, спішили додому, бо не сталося по їхніх розрахунках, що Ісус визволить Ізраїль. Він прибув, щоб визволити народ з невіри, вказати дорогу до спасіння. Господь визволив люд від неволі гріха, від поневолення демона, а народ не ставив на перше місце справу спасіння власнмх душ, лиш справу визволення від людського поневолення. Учні були розчаровані, втратили надію на позитивний спосіб життя, чого їх навчав Ісус Христос.
Хто звільниться від неволі диявольської, таких Бог визволить від поневолення чужими народами! Будьмо слухняними волі Господній! Очевидно, нам потрібно себе боронити, але з повним підпорядкуванням та цілковитою надією на Бога.
Хай добрий Господь визволить нас від агресивних зазіхань чужих народів! Віддаймо себе в руки люблячого Господа, бо це найнадійніші руки, щоб завершити війну! Просимо тебе, Ісусе Христе, залишайся з нами! Перепрошуємо тебе за промахи нашого життя, любимо тебе, надіємося на тебе! Пресвята Богородице, заступайся перед своїм Сином за нас і випроси завершення війни!
