Єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир звершив панахиду біля пам’ятника отця Михайла Вербицького, автора музики гімну України – «Ще не вмерла Україна», у понеділок 4 березня 2024 року, у 209 річницю від дня народження священника УГКЦ.Молитву музично супроводжував хор “Надсяння” під керівництвом Володимира Пасічника. Цього дня традиційно перед пам’ятником о. Михайла Вербицького зібралися представники духовенства, влади, активна громадськість, щоб спільною молитвою, квітами та музикою вшанувати його пам’ять.
Владика Володимир у духовному слові пригадав сторінки життя священника, а також побажав, щоб приклад життя о. Михайла заохочував нас до дальших життєвих кроків.
Архиєрей поділився трьома своїми думками, які народилися, читаючи біографію о. Михайла Вербицького.
«Перша річ, що не всі розуміють творчість, яка буває різною. Це була творча людина. Не всі його розуміли. Також у найближчих колах, але він був наполегливий. Друга річ – через драму життя піти в майбутнє. Він пережив глибокі драми: двічі став вдівцем, похоронив власну дитину – донечку на яворівщині. Але він ставав і йшов далі. Він мав мету. Третє – ми сьогодні дивимося на о. Михайла як на великий скарб. Представник Церкви зображує Церкву в іншому світлі. Церква – це не лише інституція, але й люди, які дарують культуру, мистецтво, музику і кінцево він зробив великий вклад також у нашу національну свідомість написавши музику до нашого гімну», – поділився єпископ-помічник.
«Сьогодні ми складаємо велику вдячність о. Михайлу за те, що він зробив для нас, для прийдешніх поколінь. Навіть через те, що його всі не розуміли. Незважаючи на драми власного життя він зробив дуже багато у нелегкий час. Час ніколи не був легким. Питання з якої сторони подивитися. У Божому світлі кожний час є сприятливий для того, щоб робити добро. Нехай Бог дарує нашому співбрату, о. Михайлу, вічні обійми, а приклад його життя нехай нас заохочує до дальших життєвих кроків», – додав єпископ-помічник .
Довідка: Вербицький Михайло — український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, автор музики державного гімну «Ще не вмерла Україна».Народився 4 березня 1815 року на Надсянні у родині греко-католицького священика.
Коли хлопчикові виповнилося 10 років його батько помер. Над Михайлом та його молодшим братом Володиславом взяв опікунство далекий родич – перемишльський владика Іван Снігурський, один із видних діячів Української греко-католицької церкви. Спочатку вони разом з братом навчалися в гімназії, а після в ліцеї.
У 1828 році при Перемишльський кафедрі Іван Снігурський заснував хор, а після і музичну школу, в якій і навчився співати Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор дебютував у святковому богослужінні, де Михайло виступив як соліст. Побачивши такий блискучий результат Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора – Алоїза Нанко. Саме у Нанко Михайло отримав системну музичну освіту, зокрема із композиції.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії, але заняття музикою не перериваються – Вербицький керує хором семінарії, опановує гру на гітарі. Численні твори, перекладені, або створені ним для гітари, стали популярними у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу збереглося створене ним «Поученіе Хітар» (укр. «Поученіє Хітарі»), яке стало одним із перших подібних посібників в Україні.
У 1837 р. він кинув богослов’я. Михайло Вербицький одружився, але сімейне щастя митця було недовгим. Через рік жінка померла, залишивши його із сином-немовлям.
Через деякий час композитор знову повернувся до семінарії, де став керувати хором.
У 1840-х Вербицький звертається до релігійної музики – написав повну Літургію для мішаного хору (1847р.), «Ангел вопіяше» та ін. церковні композиції.
Написав музичні номери для 20 театральних вистав.
Матеріальні труднощі примусили його втретє вступити до семінарії та у 1850 р. прийняти сан священика. Після того він дістав посаду в с. Завадові, далі — в с. Залужа-Стрілки, а в 1852 р. став священиком невеликого села Млини, Яворівського району, біля Перемишля, де жив до самої смерті.
Ще перед закінченням семінарії Михайло Вербицький вдруге оженився, але нова дружина теж невдовзі померла.
Гімн «Ще не вмерла України і слава і воля» створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.
Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку.
В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику.
Помер 7 грудня 1870 року у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика.
У публікації використано матеріали: https://dovidka.biz.ua/
