Доля фарисея була іншою. Не тому, що Бог карає. Це радше людина не приймає Бога, який пропонує своє товариство. Наша молитва показує, ким ми є. Тобто, зміст молитви віддзеркалює наше життя. На це звертає увагу єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у неділю Митаря і Фарисея.
Лк. 18, 10-14
В неділю Митаря і Фарисея євангелист Лука переносить нас у храм за допомогою притчі, яка пролунала з уст Ісуса.
«В цьому храмі моляться двоє людей: митар і фарисей, які є водночас героями притчі.
Фарисеї були однією з давньоєврейських шкіл, вони також творили своєрідну партію, яка виражала певний релігійний напрямок.
Релігійність фарисеїв обмежувалася обрядовістю суто зовнішнього характеру. Якщо зовнішні приписи виконані, то людина нічого більше не винна Богові. Їм було байдуже внутрішнє життя чи стан душі, смиренна і щира молитва, покаяння…»,— зауважив архиєрей.
Натомість він пояснив, що митарі не були такі близькі до релігії як фарисеї. Вони збирали з людей податки, були чиновниками, слугами окупаційної влади.
«Митар є грішний, але він свідомий цього і молиться: «Боже милостивий, будь мені грішному». Бог дивиться на серце людини, готовий прийти до відкритого і щирого серця»,— ствердив єпископ-помічник.
«Фарисей в гордості тішиться і дякує, що не такий як інші. Він дійсно не такий, бо не вміє в покорі схилити голову перед Богом. Вже не кажемо про те, що фарисей не подякував Богові за митаря, який якраз в тій хвилі пережив внутрішнє навернення.
Ні фарисей ні митар не були досконалими людьми, але митар був виправданий за свою покору – і таким він пішов додому. Він може впевнено піднести очі вгору, радіти Божою присутністю»,— додав владика Володимир.
Фото з архіву
