1-2 грудня 2023 року спільнота Львівська Духовна Семінарія Святого Духа УГКЦ святкуватиме 240-ліття від заснування.
Програма святкування:
П’ятниця, 1 грудня
17:00 — Вечірня в Архикатедральному соборі св. Юра. Очолить Високопреосвященний Владика Ігор. Супроводжуватиме семінарійний хор
18:00 — піша молитовна хода зі свічками до історичної будівлі Генеральної семінарії у Львові вул. Коперніка (площа перед Музеєм Русалки Дністрової). Панахида за всіх спочилих ректорів, викладачів та семінаристів. Очолить владика Володимир.
Субота, 2 грудня
10:00 — Архиєрейська Літургія
Святковий обід
Святкова Академія та фестиваль октетів греко-католицьких семінарій з Києва, Тернополя, Івано-Франківська, Дрогобича та Василіянського інституту вищих богословських студій.
Історична довідка від отця Володимира Крушельницького:
Львівська Духовна Семінарія Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви є вищий навчальний заклад, створений для формування кандидатів до священства з отриманням філософсько-богословської освіти.
Метою Семінарії є формування духовного та інтелектуального вишколу кандидатів до священства в Українській Греко-Католицькій Церкві.
Завданням Семінарії є підготовка до священства, відповідно до інтересів та потреб Української Греко-Католицької Церкви з високою інтелектуальною, культурною та професійною компетентністю.
Львівська Духовна Семінарія Святого Духа у 2023 році святкує свій ювілей — 240 років від заснування. Впродовж усіх років існування Семінарія приготовляє правдиву еліту українського народу — його духовенство. Увесь це час був складний і сприятливий: кризи в народі, воєнні лихоліття та часи розквіту і будови були свідоцтвами Божого благословення для нашої Семінарії. Історія Семінарії знала три етапи розвитку:
Від заснування до Другої Світової війни. Греко-Католицьку Духовну Семінарію у Львові заснував у1783 році австрійський цісар Йосиф ІІ. Первісно, вона носила назву Ґенеральної Духовної Семінарії у Львові і була призначена виховувати греко-католицьких священиків з Галичини, Закарпаття, Пряшівщини, Крижевецької єпархії (сьогоднішня Сербія), Семигороду та Хорватії. Відкриття Семінарії відбулося 1 листопада 1783 року, і першим її ректором став майбутній Галицький Митрополит Антін Ангелович. Від час свого заснування Семінарія стала храмом богословських студій та осередком формування національного, наукового і культурного світогляду для Галичини і всього українського народу. На її базі в 1929 році було створено Греко-Католицьку Богословську Академію за ініціативою і благословенням Митрополита Андрея Шептицького. У 1930 році, коли ректором став Йосиф Сліпий (майбутній Патріарх УГКЦ) Семінарія була правдивою кузнею майбутніх священиків і найдорогоціннішою перлиною Української Греко-Католицької Церкви. Провід нашої Церкви та управа Семінарії ставили собі за ціль у Семінарії створити монолітний науковий центр, у якому всі семінаристи, незважаючи на вибір стану життя, мали б однаково високий рівень знань і духовної формації. Друга Світова війна і радянська окупація Галичини перешкодили цим великим задумам та перспективі розвитку богословської освіти.
Переживаючи роки переслідування, Українська Греко-Католицька Церква старалася зберегти і продовжити в нелегких умовах свого існування формацію та виховання майбутніх священиків. Молоді юнаки, які відчували покликання до священства, долаючи страх перед переслідуванням та ув’язненням.
Під час перебудови, коли УГКЦ почала виходити з підпілля, з’явилося багато нових кандидатів, які бажали навчатись у Семінарії, щоби стати священиками. На початку 90-их років минулого століття українські села та міста потребували священиків, яких тоді було мало, і тому потрібно було формувати молодих кандидатів на священиків у стислі терміни. Після створення основної структури для виховання священиків Церква в Україні стала на позицію створення кращих умов для формування душпастирів. У 1990 році перед Архиєпископом Володимиром Стернюком повстало суттєве завдання відновити Духовну Семінарію для УГКЦ, яка щойно відновила свою діяльність після 45-річної заборони. Місцева львівська влада не бажала віддавати старих приміщень Семінарії на вул.Коперника, оскільки за час підпілля Церкви ці приміщення віддали у власність Національного Університету ім. Івана Франка. Натомість, львівська влада запропонувала Церкві під Семінарію старий напівзруйнований літній піонерський табір у смт. Рудно біля Львова. Отримавши у спадок такі приміщення, семінаристи були змушені відновлювати запущені, старі, майже зруйновані приміщення, щоби створити бодай мінімальні умови для життя і діяльності Семінарії. Від 1990 до 1995 років семінаристи ремонтували і перебудовували колишній піонерський табір для нормального функціонування в ньому Семінарії. Найбільшим досягненням Семінарії в Рудно були її чисельні і добрі покликання з усіх єпархій в Україні та деяких з-за кордону. Крім інтелектуального вишколу, важливу роль у процесі їхнього вишколу відводилося формації духовній, людській і пасторальній. Весь виховний процес – це складова цих видів формації і щоби належно реалізувати це поставлене завдання слід було забезпечити як кадрові, наукові, так і матеріальні умови.
Умови та розташування Семінарії в Рудно самі за себе промовляли: це може бути лише тимчасовим вирішенням проблеми священничої формації для УГКЦ. Тому ще в березні 1991 року було представлено прохання від Глави нашої Церкви Мирослава Кардинала Любачівського до п. Веренфільда Ван Страатена (генерального директора допомогової організації «Церква в Потребі»). У 1998 році, з приходом нового ректорату, її новий ректор о.д-р. Богдан Прах почав клопотання про будівництво нового богословського центру . ці клопотання і пропозиції позитивно сприйняв провід нашої Церкви на чолі із Блаженнішим Любомиром Гузаром, а також Архиєпархіяльна комісія богословської освіти УГКЦ, включно з багатьма представниками вищої церковної і державної влади. У жовтні 2000 року львівська міська влада виділила Церкві земельну ділянку під забудову у розмірі 17 гектарів у межах міста. Ділянка розташована на вулиці Хуторівка у великому житловому масиві Сихів, в якому проживає близько 200 000 львів’ян. Початок будівництва Семінарії – березень 2002 року, а його завершення серпень 2005 року. До ідеї будівництва Семінарії прилучилося багато жертвенних доброчинців з України та закордону, які зрозуміли важливість цього проекту. Особлива вдячність є керівництву та доброчинцям організації «Церква в Потребі». У проекті будівництва передбачено наступні споруди: адміністративний комплекс із спортзалом, їдальнею та підземним паркуванням, церква, житловий блок, господарський будинок з котельнею та гаражами, будинок Філософсько-богословського факультету УКУ. 27-28 серпня 2005 року відбулося урочисте перенесення Семінарії з Рудно у новозбудовані приміщення на вул. Хуторівка. Чин освячення церкви Святого Духа здійснив Блаженніший Патріарх Любомир Гузар у співслужінні із багатьма єпископами, священиками, доброчинцями та гостями Семінарії. Воднораз, у травні 2008 року архітектурний проект комплексу Львівської Духовної Семінарії Святого Духа був відзначений державною премією з архітектури та будівництва.
На сьогоднішній день Львівська Духовна Семінарія Святого Духа в нових приміщеннях Семінарії виконує свою історичну місію в українському суспільстві – приготовляє добрих священиків для теперішнього і майбутнього Церкви. Її місце та значення для конкретного львівського середовища є очевидним, оскільки Семінарія сприяє подальшій євангелізації пострадянського суспільства. Важливо усвідомити, що видима присутність Семінарії серед наукових ЗВО Львова приносить взаємну користь. Адже семінарист має змогу краще застановитися над вибором своєї життєвої дороги і зростати у своєму покликанні, а світським студентам дається можливість поміркувати над способом свого життя.
Про навчання:
У взаємодії з Українським католицьким університетом, навчання у Семінарії триває 7 років і за цей період студент не тільки повинен здобути знання з богословських, гуманітарних та мовних предметів, але й повинен їх вміти практично застосувати. Тому на сьомому році навчання в Семінарії запроваджено різного роду практично-виробничі практики. Метою цих практик є впровадити студента-випускника у різного роду середовища сучасного українського суспільства. Так студенти Семінарії з охотою катехизують по школах та ЗВО м.Львова та Львівщини, беруть участь у зібраннях молодіжно-християнських організацій, опікуються дітьми-сиротами в притулках та сиротинцях й лікарнях, дітьми та дорослими з особливими потребами, катехизують серед військовослужбовців Академії сухопутних військ НУ “Львівська Політехніка” та іншими військовими частинами Львівщини. Доброю традицією у Львівській Духовній Семінарії стало те, що кожного року перед святом Святого Миколая студенти їдуть з подарунками та добрим словом до дітей-сиріт та людей одиноких. У Семінарії активно діє хор “Надія Церкви”, вокально-інструментальний гурт “Оранта”, духовий оркестр, професійна футбольна команда. Також, з метою заохочення студентів до друкованого слова, з благословення Ректорату виходить католицький часопис “Пізнай правду”, в якому студенти мають змогу дописувати наукові статті, поезію. По-особливому Семінарія діє в умовах війни: навчаємо, працюємо, молимося, приймаємо біженців та зцілюємо рани війни.
Таким чином у Львівській Духовній Семінарії вдало та гармонійно поєднано всі необхідні середники для повноцінного навчання та виховання молодої еліти духовенства в умовах сьогодення.
