Субота 2Кр 3,12-18; Лк 6,1-10. Гамаліївка 28.10.2023.
У книзі Виходу розповідається про пророка Мойсея, якого Господь покликав на гору Синай, де він перебував на розмові з Богом і отримав десять заповідей: «І був там Мойсей перед Господом сорок днів і сорок ночей. Хліба не їв і води не пив. І записав на плитах ці слова заповіді, десять слів» (Вих 34,28). Про це святий Павло пригадав коринтянам, як факт зі Старого Завіту, вказуючи на Новий Завіт, на Христа, що приніс свободу визволення від гріха. За словами святого апостола: залишається чимало людей покритих покривалом, тобто таких, які себе ізолювали, відгородили від Бога. І Господь бажає, щоб люди вдивлялися в його образ та пізнавали його славу, до якої закликає всіх.
Святий євангелист Лука описав подію, що сталася в суботу, коли голодні учні Ісуса проходили ланами, зривали колоски, розтирали їх на долоні та їли. Фарисеї відразу потрактували закон і повідомили, що в суботу неможна зривати колосків. Їх не цікавило питання: чому вони зривали? Бо були байдужі до питання голоду апостолів. А Ісус, Бог, який прямував з учнями, не критикував їхньої поведінки, на мав до своїх учнів претензій бо знав, що давно їли і невідомо коли матимуть можливість щось з’їсти! Господь обороняв своїх учнів й пригадав ревнителям закону, що Давид, у свій час, зайшов до священика і просив хліба для воїнів. Священик відповів цареві: «… Немає звичайних хлібів у мене в руках, бо є лиш святі хліби…» (1Сам 21,5). «І дав йому священик Авімелех хліби предложення, бо не було там хліба, хіба що хліби лиця, принесені з перед Господнього лиця…» (1Сам 21,7). Такі хліби могли їсти лиш священики, але тому, що люди були голодні, їхня потреба вище закону заборони. Фарисеї не мали відповіді, програли зі своїми приписами та законами. А Ісус заявив про себе, що він – Син Людський і пан суботи! Але ці фарисейські люди не сприймали Господніх слів, хоч мали на це вагомі підстави, зокрема чуда, які чинив Ісус.
Іншої суботи Ісус увійшов у синагогу й там зустрів чоловіка, який мав суху руку. Рука менша, бо всохла. Завмерли м’язи, не функціонувала кров жилами та судинами, омертвіла частина тіла, що трималася на передпліччі, пов’язана з лопаткою та ключицею. Ісус звернув увагу на цього чоловіка, а книжники та фарисеї цікаво підглядали чи Ісус не оздоровить, чи зцілить хвору руку? Господь велів чоловікові піднятися й стати посередині храму. Потім, Спаситель поглянув на злобних вчителів й запитав їх: чи годиться в суботу чинити добро, рятувати душу? Не почув жодної відповіді, всі мовчали, не спромоглися на жодне слово. Подивившись на присутніх Ісус сказав: «… Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга]» (Лк 6,10). Господь оздоровив хвору руку, вчинив чудо, але це не викликало зміни поглядів у вчителів закону. Могли думати, якщо він порушував закон суботи, то чому Бог слухає його і зціляє руку?! Значить їхнє вчення, про порушення суботи, помилкове в такому випадку. Інший варіант: признавати Ісуса за Бога, за пана суботи. Думати про нього, як про законодавця! Закон підвладний Богові, а не Бог – законові! На закам’янілі серця, навіть чуда, які чинив Господь, не діяли. Бо вони не дозволяли Святому Духові діяти у їхніх серцях. Про таких людей святий пророк Ісая написав: «… Слухом почуєте і не зрозумієте, і дивлячись бачитимете і не побачите. Бо затовстіло серце цього народу, і своїми ухами тяжко чують, і прижмурили свої очі, щоб часом не побачили очима і не почули ухами, і не зрозуміли серцем, і не повернулися…» (Іс 6,9-10).
Дякуймо Богові за дар віри, за його велике милосердя до нас та невимовну любов. Він – наш Лікар і Учитель, Спаситель, Суддя і Творець! Любімо Ісуса, Сина Божого, довіряймо йому наші душі, просімо прощення гріхів, великого милосердя до нашого народу та завершення війни! Богородице діво, вимоли у свого Сина завершення війни в Україні!
