8 неділя 1Кр 1,10-18; Мт 14,14-22 (о. д-р Турконяк Р.) Храм святих Володимира та Ольги, Львів 30.07.2023.
Святий апостол Павло дуже уболівав над утвореними новими громадами, поклонниками Спасителя і не тільки над новими. Дорожив, щоб усі вірні трималися єдності й не ділилися між собою. До нього дійшли слухи, що вірні стали називати себе: «… я Павлів, я Аполлосів, я Кифин, я Христів». І це уже довело до суперечок. Замість того, щоб об’єднуватися, гуртуватися довкола Ісуса та його науки, вірні стали себе відносити до певних апостолів, мати прихильників, які їм подобалися чи які їм послужили. Важливо, щоб нікого з духовних за їхнього життя не виставляти за приклад до наслідування. Усім вірним потрібно звертатись до Ісуса Христа, до того, на кого вказано в листі до євреїв: «Дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса…» (Євр 12,2). Чому не вказувати на добрих осіб до наслідування за їх життя? Тому що, навіть, на апостолах переконуємося, що обіцяти й заявляти можна багато, але в часі переслідування чи небезпеки, людина несподівано лякається й змінює свої постанови! Коли Ісус говорив про те, що його зловлять, всі спокусяться і розсіються вівці отари (пор. Мт 26,31). Учні твердили, що вони готові на смерть, але не відступлять від Господа. Один із них заявив: «… Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні» (Мт 26,35). Одна справа заявляти й стверджувати, інша справа протистояти небезпеці, не здаватися, мати стійкий хребет у житті. Всі пам’ятаємо нашого воїна Мацієвського Олександра із Ніжина, якого московити взяли в полон у 2022 році. Йому було 42 роки, над ним знущалися, вимагали, щоб виголосив славу Москві, а він випалював цигарку й вигукував: «Слава Україні!» Воїн знав, що його після таких слів розстріляють, але не здався, показав силу характеру, міць волі, що перемогла ворожі кулі. Увесь світ облетіла новина про незламного та безстрашного воїна України! Куля забрала йому життя, але пропала, поламалася від сили його характеру, від потуги духу українського мужнього воїна. І 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка, воїна, героя Олександра!
Дуже важливо не заявляти вголос про свою впевненість та стійкість, тим більше у непростих справах. Слід пам’ятати, щоб постійно уповати на Господа, йому заручитися, цілковито довіритися Богові. Покірний характер, але з довірою до Бога, матиме завжди успіх. Діла необхідно звершувати з любові до Бога!
Храм, в якому молимося, названий іменами знаних нам святих князя Володимира та його бабусі, святої княгині Ольги. Ці особи були поганами. Володимир – великий завойовник, що не втомлювався військовими походами та перемогами. Ніби вишукував, куди б ще податися та з ким помірятися силами, кого перемогти! А Ольга, коли древляни вбили її мужа Ігоря й прислали 20 «найліпших мужів» до неї свататися з їхнім князем Малом, поступила дуже строго з ними. Посли припливли до Києва човном по Дніпру і пристали під Боричевим. Ольга підступно погодилась на пропозицію древлян і наказала своїм підданим, якби з пошаною, урочисто нести тих на човнах до її палацу. А тим часом, у дворі, уже була вирита глибока яма, у яку, за наказом Ольги було скинуто послів. Тоді княгиня наказала закопати їх заживо. Після того, ще кілька разів, вона лукаво поступала з ворогами й знищувала їх жорстоким способом. Такий стиль життя не приносив духовного заспокоєння ні княгині Ользі, ані князю Володимиру. Спочатку Ольга охрестилася, пізнавши віру в Бога, відрікаючись від поклоніння ідолам. Коли повернулася із Константинополя після свого хрещення, в 957 році, Ольга була усунена внуком з престолу та стала дбати про свою душу.
Відзначалася гідним покаянним життям, роздавала милостиню та будувала храми. Дивилася далеко вперед, бачила кінець свого життя й роздумувала про зустріч зі справедливим та милосердним Суддею. Упокоїлася в Господі 969 року. А її онук Володимир ще трішки воював, а згодом вчинив так, як його праведна бабуся.
Охрестився, тому що був Володарем Русі, впливав на свій народ, який теж хрестився у водах Дніпра. Можливо, якась частина людей не завжди добровільно ступала у воду, щоб хреститися. Розуміємо, що хрещення руського народу не відбулося одного року, цей процес тривав довше. Але загально прийнята дата 988 рік. Князь Володимир закінчив своє життя у примиренні з Богом. І з неспокійного завойовника, опановував свій характер й став покірним та милосердним слугою Спасителя. Дякувати Богові, що можемо через комп’ютери та іншу сучасну техніку мати доступ до інтернету й легко знайомитися з історією різних осіб, особливо, нам дорогих. Про Володимира Великого говоримо, як хрестителя люду Руси-України та нашого молільника перед Господом. Святі рівноапостольні Ольго та Володимире, виблагайте у Господа завершення війни в Україні!
Сьогоднішнього дня наша Церква згадує про отців шести Вселенських соборів. На соборах вирішували різні питання, особливо ті, які відносилося до правд віри у правдивого Бога. Виникали різні єресі, тобто блудні вчення про Бога, пресвяту Богородицю тощо. Тому скликали вчених отців, єпископів, щоб міркувати та сказати правду про помилкові духовні трактування. Зміст особливого шанування святих отців Вселенських соборів полягає в тому, що лише собори володіли даром виносити непогрішні визначення в області християнської віри. Тому засуджувалися неправильні твердження Арія (325), Македонія (381), Несторія (431) та інші єресі монофізитів, монотелітів, іконоборців тощо. Ми стверджуймо нашу віру, промовляючи святі молитви. «Символ віри», де зібране коротке вчення про віру в єдиного Бога та благочестиве життя.
Хай ім’я Господнє буде завжди благословенне, особливо в нашому народі!
