День святого рівноапостольного князя Володимира 1Кр 11,8-22; Мт 17,10-18 (о. д-р Турконяк Р.) Храм св. Володимира, Рудно 28.07.2023.
Книжники були добре обізнані у Святому Писанні, але не завжди пояснювали правильно текст, часто чинили це на свій лад. Може не усе розуміли, але багато разів викривляли значення й не бажали признати в святому Івані Хрестителі пророка Іллю. Ісус Христос пояснив своїм учням, що Ілля, тобто, святий Предтеча, прибув, але старшина юдейська, провідники народу його не прийняли й Ірод розправився з ним так, як бажав. Чому не приймали святого Предтечу? Тому, що пророк Ісая написав: «Голос того, що кричить в пустині: Приготовіть господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога» (Іс 40,3). Коли б признали святого Предтечу за того, хто готовить шлях для Господа, тоді мали б Ісуса Христа визнати за Бога!? Вони ж принижували Христа, хоч були свідками чудес, які чинив Ісус Христос: «… казали, що він має Вельзевула і, що бісівським князем бісів виганяє» (Мр 3,22). Ось постава ненависних людей, які палали гнівом до Божого Сина. Після того, як Ісус воскресив Лазаря: «Зібралися архиєреї і фарисеї на раду й говорили: Що нам робити? Адже ця людина робить багато чудес!» (Ів 11,47). Вороги Христа були свідомі його духовної сили та неземного походження, але він був їм невигідний, бо закликав, теж, їх до зміни життя. Фарисеїв не влаштовувала така наука і вони, правда, очікували приходу Месії, але той «месія» мав бути на їхній образ і подобу. Після зібрання та поради архиєреїв з фарисеями, переконуючись, що люди ідуть за Христом, прийшли до висновку: «… з того дня змовилися вбити його» (Ів 11,53). З короткого уривку Євангелії, котрий описав святий євангелист, пізнаємо, що Ісус прогнав біса, який мучив певного хлопця. Господь не чинив це таємно, лише грозив демонові й той не міг опертися Христові. Богові ніхто не може протистояти та поставити заперечення на свій лад!
Сьогодні, в день пам’яті про святого Володимира, в якого ім’я будуєте цей храм, згадаємо коротко про його особу та дещо з життя. Він онук святої Ольги, яка до хрещення була досить жорстокою жінкою, але шукала правди, шукала Бога, знайшла його та докорінно змінила своє життя. Із жорстокої поганки, стала покірною та люблячою Бога християнкою! Подібно, святий Володимир не міг насититися військовими походами. Йому щастило перемагати куди б він не подався й з ким би не воював. Пригадалася історія відвідин Пліснеського музею, що біля села Підгірці на Бродівщині. Тоді пан Михайло Филипчук, дослідник колишнього городища твердив, що князь Володимир вчинив похід і на Пліснеськ та зруйнував його. Добре було б мати у наш час такого керманича Великого Володимира, щоб очистив наш край від лютого ворога так, аби той більше не підіймав голови й не починав воєн з ніким! Володимир теж не був охрещений, завойовник неспокійного характеру, чия рука тягнулася до меча, щоб карати і здобувати нові народи та племена. Мабуть добрий приклад його бабусі привів князя до Бога. Він знайшов правду й прийняв хрещення. Його розум дивився вперед і як володар, князь впливав на свій народ, якого згодом привів до хрещення. Після прийняття християнства, відбулася велика зміна життя у Київській Русі. Володимир перестав поклонятися божкам та приносити їм жертви, покинув поганський спосіб життя й став на дорогу покаяння та спасіння. В інтернеті можна знайти наступне твердження: «Князя Володимира хрестили в Херсонесі. За переказами, перед цим він раптово осліп, а після хрещення прозрів. Тоді ж і вимовив свою знамениту фразу: Тепер я побачив Бога Істинного! – У хрещенні князь був наречений «Василем». Не буду цитувати інших висловів – комп’ютерами володієте, потрібний матеріал знайдете. Він будував храми, провадив гідне християнське життя. Під кінець життя, його син, Святополк Окаянний, намагався захопити владу, заволодіти престолом у Києві, а другий син, Ярослав, не бажав платити данину. Господь вирішив справу: покликав Володимира у вічність.
Молімося до святого Володимира, щоб виблагав у Господа завершення війни!
