5 неділя Рм 10,1-10; Мт 8,28-9,1 (о. д-р Турконяк Р). Собор Різдва святого Івана Хрестителя, Львів.
В наш час і на наші покоління випала нелегка доля, бо переживаємо важкі часи війни. Багато молодих людей, які стали у лави збройних сил України чи територіальних – гинуть, бо це жорстока війна, яку розв’язала Росія.
Ненаситний ворог бажає захопити наші землі, винищити наш народ, а тих, хто залишиться – зробити рабами, постійними рабами Москви. Так, великий та невиправданий жаль огортає тих, хто втратив рідних. Батьків, матерів, синів, дочок, братів, сестер тощо. Вони – сильні люди, мужні особи, які захищають свій народ, землю, суверенітет, бо бажають жити у вільній Україні. Ми не хочемо бути колонією, хоч, сказати правду, не бракує серед нашого народу зрадників та осіб рабського характеру.
Здогадуюся, що багато тих, хто віддали своє життя з любові до своїх ближніх та до Батьківщини, втішаються щасливою нагородою, бо вони, за словами Ісуса Христа, показали найбільшу любов: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13). Такі слова промовив Спаситель світу вказуючи на тих осіб, які своє життя поклали за інших, на тих, хто шанує свою мову, в нашому випадку, хто захищає своє та ближніх життя.
Чому так діється? Чому Господь допустив такий розвиток подій? Нам невідомо. Можна здогадуватися, описувати, але Бог не заборонив вживати людині вільної волі, навіть тоді, коли вона використовує її на велике зло, до чого настановляє демон. Війни, розрухи, вбивства, грабунки, ґвалтування, несправедливості – це проєкт дияволів. І війна в Україні – проєкт демонів, що опановують певних людей, які приймають ці гідні кари проєкти й виконують їх. Знаємо, що московські пропагандисти й багато інших, планували за три-п’ять днів пройти парадом московських військ у Києві, заготували літературу та медалі… І бачимо, що злі духи набрехали. Уже пройшло п’ятсот днів, а війні не видно кінця.
Диявол – архітектор брехні! Ось, що Ісус сказав до юдеїв про демона: «Ваш батько – диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. … нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його» (Ів 8,44).
Слід знати, що Бог допускає спокуси демонів, але вони не перевищують можливості людини, щоб опиратися їм. Кожна людина, коли звернеться до Бога має вірити і знати, що Господь прийде з поміччю, щоб побороти диявольську спокусу. Із об’явлень святої Луції, що у Фатімі, знаходимо факт, що дияволи дуже працювали над натовпом людей, які стояли в дворі Пилата й зчинили галас: «… Візьми, візьми та розіпни його. …Вашого царя розіп’ясти? Відповіли архиєреї: Не маємо царя, окрім кесаря!» (Ів 19,15). Ось така історія з розп’яттям Божого Сина, Спасителя світу!
Говоримо про диявола, тому що він існує, діє та довершує своїх підступних проєктів! Демон не відпочиває, немає відпусток та канікул, він постійно вдень та вночі трудиться над тим, щоб погубити душу людини. Ось як святий апостол Петро охарактеризував диявола: «… Ваш ворог – диявол – ходить і рикає, мов лев, шукаючи, кого б зжерти» (1Пт 5,8).
Диявол – ворог людини, тому з ним не можна йти на жодні компроміси, бо у нього єдине завдання: погубити у пеклі душу людини. Святий євангелист Матій описує історію зустрічі біснуватих з Ісусом Христом в Гадаринському краї. Біснуваті – це люди, яких опанував демон. Вони контролювали певну територію й нападали на перехожих. Коли появився у їхніх околицях Ісус, демони пізнали його силу, назвали Сином Божим. Виявили незадоволення словами: «… Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас?» (Мт 8,28). Це завчасно означає, перед страшним судом, коли Ісус прожене їх із землі й кине на вічно в пекло.
Дияволи бояться Бога. Навіть не посміли самостійно потривожити стадо поросят, які паслися поруч. Спаситель дозволив їм увійти в стадо свиней, а вони спрямували табун з кручі у воду й потопили всіх тварин. Мешканці Гадаринської землі не прийняли Ісуса, благали, щоб з учнями віддалився з їхніх околиць. Бог послухав, не тривожив людей своєю правдою про життя, зокрема, вічне життя. Залишив їх в такому стані, як вони знаходилися.
Можемо здогадуватися, що їх стан духовний не був світлий, радше зіпсутий, бо свиней оцінили вище понад людей, осіб, яких оздоровив Ісус Христос. Розуміємо, що людина має волю, щоб єднатися з Богом або проганяти його, віддаляти від себе. І Господь погоджується на те, залишає людину в її духовному неспокої, бо шанує волю людини, яку він дарував їй. З цього можемо багато пізнати, те ж, що відноситься до війни, яка ведеться в Україні. Бог не спішить, у нього вічність, щоб людину нагородити, або щоб вона себе покарала.
Благаймо Ісуса в наших молитвах, щоб він завершив війну, бо йому це завжди можливе! Пресвята Богородице, рятуй нас і моли свого Сина про закінчення війни в Україні!
