Христа Чоловіколюбця. Ів 3, 13-17. +Володимир
Ми сьогодні звершуємо празник Христа Чоловіколюбця, в народі ще кажемо Серця Христового. Запитаймо себе, що означає це свято? Що означає це свято сьогодні в різних формах побожності?
Якщо ми чуємо чи кажемо, що хтось має добре, любляче серце, тоді маємо на увазі конкретну людину, цілу особу. Так само Серце Христове означає цілу Його особу. А особа Ісуса Христа є нерозривно пов’язана Церквою. Знову ж таки, Церква – це не лише мури храму. Ми прагнемо єдності Церкви, єдності в різноманітності культур, народів, обрядів… Нас дуже пригнічують непорозуміння, поділи. З іншої сторони, ми подивляємо, що, незважаючи на різні поділи, переслідування, наша Церква існує протягом двох тисячоліть. Згідно нашої віри, запорукою життєдайної сили Церкви є Ісус Христос, який є Богочоловіком. Його божественно-людське серце відкрите на кожну людину.
Ми чули в Євангелії Івана такі слова: «Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним». Світ – це не лише природа, а передусім люди. Хоча людина часом має спокусу привласнити собі роль Бога Творця. Але такі прагнення не можуть мати перспективи.
Кожна здорово думаюча людина має почуття провини. Лише питання, що вона з цим зробить. Бо тут вже недалека дорога до розпачу, депресії… Потрібна спільнота, щоб ці почуття подолати. Церква є спільнотою недосконалих, грішних людей. Але її провадить Бог. Тому вона має силу через молитву, через таїнство покаяння повторювати слова Ісуса Христа: Твої гріхи прощені, ти отримуєш шанс на новий початок. Ця сила випливає з божественно-людського серця Ісуса Христа. Тут криється джерело і таємниця любові Бога до світу. Можна сказати, що сьогоднішнє свято звертає увагу на серце Церкви.
Літургійні тексти сьогоднішнього празника наповнені мотивом любові. Любов має конкретне ім’я. Вона має джерело походження та адресата. В обидвох випадках йдеться про людей, хоча перводжерелом любові є Бог, який дарує людині вибір, свободу. Свобода не означає вседозводеність, вона дає людям багато можливостей чинити добро, а також не шкодити іншим. Ми охрестили перед Святою Літургією Матея. Дане ім’я є не лише для того, щоб розрізнити одну людину від іншої. В старозавітньому розумінні імені крилася історія та післаництво, тобто життєве завдання тої чи іншої особи. Сам Бог об’являє своє ім’я, тим самим глибоко довіряє себе людині.
В стихирах вечірні Ісус є названий всемилостивим Самарянином. Тому молитовно взиваєм: «Яку подяку принесемо тобі за те, що ти побачив нас, як ми під райським деревом попали між розбійників, обнажені з одежі благодаті та зранені гріхами, не минув нас, але, змилувавшись, підніс з землі. Поливши на наші рани олію й вино своєї ласки, перев’язав їх і привіз до заїзду – святої Церкви, щоб піклуванням її пастирів привернути нам здоров’я. Велика любов твого Серця до нас, Ісусе, – слава Тобі».
Церква відіграє важливу роль в зціленні ран війни. Дякуймо Богові, що посилає нам пастирів, які своїм служінням повинні повертати людям здоров’я, передусім йдеться про духовний вимір. Сьогодні звершуємо священиче рукоположення нашого співбрата Дмитра. Бажаємо новоєрею щедрих ресурсів, багато олії й вина божественної благодаті. Ти не йдеш сам. Не втрать це, що сьогодні отримуєш. Під час рукоположення Архиєрей молиться: «Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного диякона в пресвітерство. Тож помолімся за нього, щоб зійшла на нього благодать пресвятого Духа».
Це все можливе лише в Церкві!
23.06.2023 р. Б. Храм Вознесіння Христового
Священиче рукоположення Дмитра Козака
Хрещення Матея Козака
