Неділя перед Богоявленням 2Тм 4,5-8; Мр 1,1-8.
У неділю перед святом Богоявлення прочитуємо уривок Євангелії з першої глави святого апостола Марка. Апостол відразу підкреслює, що це – початок Євангелії Сина Божого Ісуса Христа. А це означає, що увесь текст святого Євангелії автор присвячує життю та діяльності Ісуса Христа, Спасителя світу. Він паралельно ставить нам перед очі святого пустинника Івана Хрестителя, про якого благовістив давно пророк Ісая, як про ангела, який готуватиме дорогу Ісусові. Святий євангелист звертає увагу на голос святого пустинно-жителя, який звучатиме до народу, щоб готувати дорогу та вирівнювати стежки на прихід Спасителя. Голос Івана закликав до зближення, бо на світ прийде Ісус, Спаситель людства. Кожна особа повинна подивитися на дорогу свого життя, розібратися, в якому керунку вона біжить, куди тримає напрям? До нас прибув Господь, вчинив дорогоцінний викуп від гріхів, показав найбільший і безмежний ступінь любові до кожної людини, щоб нас вчинити щасливими!
Сам Спаситель заявив: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13). А Бог поклав своє життя за люд, більшість із котрого не є його друзями.? Він пропонує дружбу і любов, а переважна більшість із людей відзивається ненавистю, гріховним життям, свавіллям та лютою ворожістю до Бога. Люди не бажають знати Бога, не вірять у його присутність, задурманюють себе заспокійливими думками, що церковники видумали Бога тому, щоб тримати людей в покорі.
Свята Церква пропонує людям найбільший простір життя, бо дає кожній особі шанс на практику любові, простоти, покори, чесності, терпеливості тощо. Багато із людей мислять, що їм усе дозволено і їм ніхто не може нічого заборонити в практиці їхнього життя. А Господь каже, що свавільне життя та порушування встановлених ним правил, не доведуть до добра, тим більше, до вічного добра!
Господь каже не вбивай, а якийсь «нузирг рекнуб», твердить протилежне, що, слід, вбивати, чинити насильство, грабежі, люті знущання, винищувати усе й усіх на своєму шляху тощо.
Ми переживаємо страшенні випробування й сатанинську лють ворогів на своїй землі… І хіба це – добре, щоб перебувати увесь час в тривозі, шаліють вбивства, від яких трудно захищатися, вибухи бомб та ракет, насилля тощо. Хтось стверджує, що Заповіді Божі обмежують людину і підтримує думку, що люди мають право чинити те, що їм до вподоби? Таким ставимо питання: куди веде такий шлях?
Багато виголошують в часі війни та катаклізм: куди дивиться Бог? А Господь відповідає: чому ви, люди, не зважаєте на мої установи, які запропоновані вам, щоб вам жити в спокої, любові та мирно, крокувати пропонованими мною стежками, вирівнювали закрутини й здобувати вічне Царство!
Бог каже людям: ви любите свавілля, багато прихиляється до одностатевих шлюбів; інші стверджують, що мають право народити або вбити немовлятко в утробі, чинити усе, що завгодно та незгідне зі здоровим способом життя. «Я маю право» – не завжди виходить людині на користь! Святий апостол Марко написав, що до святого Івана Хрестителя підходили люди з усієї Юдейської землі, каялися за гріхи та хрестилися, щоб вирівняти духовні стежки життя. Іван хрестив й вказував на Ісуса, не боявся сказати, що він сильніший від нього і з покорою твердив, що він, Іван, негідний розв’язати Ісусові ремінця від сандалів на ногах! Ось, спасенні слова святого мешканця пустині, який не пишався тим, що строго постив, носив невигідну колючу одежу з верблюжої шерсті, кормився саранчею та диким медом (пор. Мт 3,4). Ні! Він вказував на Христа, як на особу, що хреститиме людей Святим Духом! Святий Предтеча використовував життя на пустині для розмови з Богом, глибоко застановлявся над своїм життям та життям свого народу, закликав до правильного способу життя, щоб позбуватися ходіння гріховними стежками.
Приймімо глибоко й ми до свого серця слова святого Івана Хрестителя в переддень празника хрещення Ісуса в річці Йордані. Стараймося йти добрим спасенним шляхом життя та вирівнюймо стежки нашого духовного відношення до Господа.
Чудові слова написав святий апостол Павло до Тимотея: «Я звершив добрий подвиг, скінчив свій біг, зберіг віру. А тепер приготовлено мені вінця справедливости, який мені того дня дасть Господь…»
Усі живемо з надією на вінець нагороди, яким відплатить нам Господь! Святий Хрестителю Господній, Іване, виблагай у Господа закінчення війни й усім вінок нагороди!
