Про діяльність Благодійного фонду «Карітас ― Львів УГКЦ» хоча б щось чув, мабуть, кожен. Здебільшого цю організацію сприймають, як місце, де можна отримати допомогу в скрутні часи. Директор «Карітас ― Львів УГКЦ» отець Андрій Сенейко радо відгукнувся на пропозицію поспілкуватися невдовзі після Дня працівника соціальної сфери й розповів, чим живе ця спільнота небайдужих і завжди готових підтримати та прийти на допомогу.
― Ми реалізовуємо низку проєктів, кожен із яких ― важливий. Та чи не наймасштабніший ― «Первинне реагування на надзвичайну ситуацію для вимушено переміщених осіб в Україні». Він став відповіддю на виклики, які постали перед нами через російську агресію, ― почав розмову отець Андрій.
Розуміючи, що люди потребують базової допомоги ― продуктів харчування, ліків, засобів гігієни, побутової хімії, працівники «Карітас ― Львів УГКЦ» забезпечували їх найнеобхіднішим.
― Пригадайте, скільки в перші тижні до Львова приїжджало людей із різних куточків України. Ми старалися надати їм речі першої необхідності. Забезпечували і забезпечуємо і специфічними засобами, які необхідні людям з інвалідністю, хворим чи похилого віку. Також ми надаємо психологічну допомогу, адже ці люди пережили величезний стрес, дехто ― серйозні втрати… До нас звертаються і за юридичною підтримкою ― допомагаємо відновлювати втрачені документи, ― очільник «Карітас ― Львів УГКЦ».
Працівники фонду відвідують модульні містечка, де проживають вимушені переселенці з дітьми. Вони не лише приносять допомогу, а й приділяють час малечі.
― Ми допомагаємо у Львові, Поморянах, Золочеві, Глинянах, Новояворівську, Яворові. Тобто там, де проживає найбільше вимушених переселенців. На жаль, не маємо змоги охопити всіх, хто потребує допомоги, тому підтримуємо найбільше потерпілих, ― підкреслив священник.
Довоєнні проєкти «Карітас ― Львів УГКЦ» були спрямовані на соціально-педагогічну роботу з дітьми та молоддю, кризовий дитячий садочок, працю з молоддю з інвалідністю. Зрозуміло, що перші місяці благодійний фонд зосередив свою діяльність на допомозі постраждалим від війни.
― Ми поступово відновлюємо роботу садочка та Центру дозвілля і соціальної реабілітації для молодих людей із особливими потребами. Також нещодавно у Поморянах у нас відбулася зустріч із представниками «Карітасу» з Литви. Ми обговорювали проєкт на підтримку поранених воїнів. У цьому селищі є відремонтована лікарня, яка зараз пустує, тож вирішили, що це буде добра можливість створити там реабілітаційний центр для військових, ― розповів отець Андрій Сенейко.
Священник зазначив, що праця в благодійній організації схожа на епізод із Євангелія, коли Ісус оздоровив десятьох, а прийшов подякувати лише один.
― Підтримка від «Карітас ― Львів УГКЦ» ― це не просто відповідь на гостру потребу. Ми прагнемо допомогти людині вийти з кризи. Звичайно, є такі, які вважають, що маємо постійно допомагати. Буває, що до нас мають претензії, чому в наборі немає того чи іншого продукту. А є випадки, як наприклад, історія однієї бабці, яка приїхала до Львова з Маріуполя, яка розповідала нам свою ситуацію і була дуже вдячна, що ми її вислухали.
Розповідаючи про благодійний фонд, отець Андрій зауважив, що ця праця потребує постійної уваги, нових ідей та вміння швидко відповідати на потреби ― на це націлений кожен із проєктів, які реалізовують.
― Допомога іншим спонукає по-новому прочитувати вимір служіння. Коли ми розгорнемо Святе Письмо, то на кожній сторінці знайдемо слова про безумовну любов Бога до людей. Ми приходимо до церкви, щоб помолитися, приступити до Тайн Сповіді та Євхаристії, наповнюючись любов’ю Бога. Він закликає нас, щоб ми допомагали тим, кого зустрінемо на своєму шляху. Тож маємо розуміти, що в такий спосіб стаємо інструментами в Божих руках. І що більше ми творитимемо добра, то кращим буде наше середовище. Ми це бачимо на прикладі дітей із кризових сімей у нашому садочку. Коли вони приходять до нас, то через брак любові та уваги, замкнені, а за якийсь час починають спілкуватися з вихователями. Це радість для нас, бо розуміємо, що з нами діти зрозуміли, що можна довіритися.
Спілкувалася Наталія Павлишин
