День рукоположення є великим святом, а потім приходять будні, коли нас ніхто не бачить, ми лишаємося на одинці з служінням. Нас супроводжують сумніви, можливо питання, чи це моя дорога. Завдання душпастиря є бути з людьми передусім в драматичних моментах їхнього життя, бо в радісних хвилях завжди знайдеться оточення, друзі. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у храмі Ольги та Єлизавети 6 серпня 2022 року. У цей день Архиєрей звершив священниче рукоположення Марка Гусака.
«Чуємо євангельську розповідь про важливість процесу формації людини. Дуже важливо мати стержень, опору на життєвій дорозі. Замало є народитися, прийти на цей світ. На цьому світі замало лише жити. Питання, як жити? Ісус Христос дає чітку відповідь: «Хто не зі мною, той проти мене». Нема якоїсь третьої альтернативи», — зауважує проповідник.
Є мова, — продовжує свою думку Архиєрей, — про посадження дерева, яке має мати відповідний корінь, тобто бути добрим. Хоча замало дерево посадити, його потрібно плекати. Кінцево дерево пізнається не з кореня, а з плоду.
Владика Володимир звернув увагу, що ми святкуємо сьогодні празник свв. Бориса і Гліба. Св. Володимир Великий завершив діло хрещення Київської Русі, розпочате своєю бабцею, княгинею Ольгою. Через хрещення він передав нашому народові цей великий скарб правдивої християнської віри.
Проте проповідник переконаний, що незалежно від хрещення, людина залишається свобідною, вибирає дорогу спасіння або загибелі. Це можна побачити вже в родині Володимира Великого, на прикладі його дітей. Його сини Борис і Гліб були побожні і лагідні юнаки, а Святополк змовлявся з чужинцями проти власної батьківщини і, використовуючи смерть батька, повбивав братів Бориса і Гліба, щоб захопити владу у Києві. Почитаємо їх як святих, бо вони радше вмерли, але не пішли зі зброєю проти свого ближнього, брата.
«Що з цього можемо навчитися? Люди часто питають, звідки є зло? Чи може Бог створив зло? Ні, Бог створив для людини все найкраще, а також дав їй великий подарунок своєї любові – свобідну волю. І Бог ніколи цього подарунку своєї любові не забере назад. Хрещення змиває первородний гріх, але людина надалі стоїть у виборі між добром і злом, часом навіть нахил до зла переважає. Людина є спокушувана, повинна щоденно працювати над своїм освяченням. А смерть є укоронування цілого життя, бо неможливо в один день стати доброю чи поганою людиною. Не панування, а служіння провадить до коронування у небесній славі», — пояснює єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
«Сьогодні стаємо свідками священичого рукоположення нашого співбрата Марка. Сам факт священства не врятує, якщо не будемо щиро служити. Є немало спокус, щоб відійти, є багато пропозицій в житті. А чи мені цього треба? На всі наші виклики чи питання неможливо дати відповідь розумом. Бог кличе до цього служіння, ми цього самі не могли придумати, хоча дали свідомо згоду. Але Бог дає ласку. Замало є прочитати формулу визнання віри, поставити під нею підпис, за цим мусить стояти наша життєва постава. Ми не можемо себе обманути», — зазначає проповідник .
«Життя є коротке, тому хочемо заінвестувати його в добру справу. А це є наше служіння нащодень, яке несе в перспективі вічну радість. Нехай святі Борис та Гліб супроводжують Марка та всіх нас!» — додав на завершення владика Володимир.
