Ми є створені на образ і подобу Божу, а водночас не повинні створювати собі Бога на наш образ і уяву. Є спокуса пояснювати Богові, що Він ще для нас не зробив. Якщо ми не можемо чи не хочемо комусь простити, то можемо мати прагнення, щоб Бог також цій людині не простив, якось її покарав. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі Ольги та Єлизавети в часі Літургії з нагоди храмового празника. Архиєрею співслужили священники Львівської Архиєпархії.
«Людина в своїй істоті є суспільною, саме такою вона створена. Тобто ми живемо з іншими та для інших. Одні люди нас підтримують, інші, можливо, заважають, але тим самим чогось нас також вчать. Ми напевно маємо друзів, з якими радо зустрічаємося, взаємно збагачуємося. Якщо ми цим людям довіряємо, тоді ці зустрічі є дуже щирі, додають нам життєвої енергії. Бо часто ми потребуємо в інших помочі», – зазначив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Відтак проповідник звернув увагу на те, що цікава подія сталася в Капернаумі, про яку сьогодні розповідає Матей.
«Там був розслаблений, який не міг сам прийти до Ісуса, його принесли. Не знаємо, хто були ці люди (Марко каже, що їх було четверо): рідні чи друзі паралітика, представники з оточення Ісуса, які співчували хворому, чи просто випадкові люди, яких він просив про допомогу. В будь-якому випадку показана важливість спільноти. Тут є присутня “командна гра”. Побачивши їхню віру (множина), Ісус починає діяти. Так через інших людей знаходимо дорогу до Бога або, інакше кажучи, інші люди допомагають нам відкрити серце для Бога», – зазначив Архиєрей.
Відтак продовжив роздуми над уривком: «Як би не було, але розслаблений лежить перед Ісусом. Вчитель з Назарету є добрим лікарем та педагогом. Він відразу ставить діагноз і причину недуги: гріхи. Їх не видно, бо вони є всередині людини. Лише наслідок, параліч, впадає у вічі. Що ж він таке зробив, що його аж спаралізувало? Можливо, багато лікарів були безпорадні в цьому випадку. Треба було нести його до лікаря з Назарету, до Ісуса Христа. Після відпущення гріхів чоловік стає мобільним, може сам нести своє ліжко. Ісус, отже, промовив до хворого чоловіка: “Бадьорися, сину, твої гріхи відпущені”».
На його переконання, «Сину» – саме таким є звернення Ісуса до хворої людини. Це вияв великої опіки і любові. Можливо, цей чоловік ніколи не бачив своїх батьків або був ними зранений… Цим зверненням Ісус дарує паралізованому чоловіку особисту любов і довіру. Після цього серце чоловіка є відкрите на прощення гріхів. Після зцілення чоловік має йти додому, так велить йому Ісус. Він повернеться додому вже інший, здоровий, напевно свідчив іншим про Ісуса. Ми на Божественній Літургії, у святих таїнствах зустрічаємо Ісуса, який готовий нас перемінити, якщо ми Йому дозволимо. «Подію Капернауму» можна пережити в Святому Таїнстві Покаяння.
«Ми сьогодні з храму також повернемося додому, але надіюся, що збагачені, дещо перемінені. Ми не повинні лише чекати на добрих, надійних друзів, ми маємо ними ставати для інших людей. Нас не всі будуть розуміти. Книжники також докоряли Ісусові, що простив гріхи і допоміг хворій людині, для них закон був важливіший від людини. Постає питання влади», – зауважує проповідник.
«Що таке влада? Ісус має владу, але Він використовує її виключно для допомоги і служіння людям» – підкреслює він.
Відтак звертає увагу на те, що одним з прикладів влади як служіння людям і добру є також свята княгиня Ольга, покровителька цього храму. В цей липневий день з великою вдячністю споглядаємо на неї. Вона розуміла, що робити добрі справи потрібно починати з себе, тому ще перед прийняттям християнства у Київській Русі охрестилася. Вона напевно відчувала порожнечу у тодішньому суспільстві, бо поганська релігія не давала місця на зустріч людини з особовим Богом.
За його словами, Ольга є гарним зразком християнської жінки і матері. На прикладі її життя бачимо, що не всі святі праведно починають своє життя, але праведно його закінчують.
«З великою вдячністю звершуємо сьогодні Святу Літургію в цьому місці нашого Львова, де перетинаються різні дороги. В цьому храмі, який є під покровом святих Ольги і Єлизавети, щоденно стаються чуда. Про це не повідомляється в медіях, бо позитив сьогодні не дуже є привабливий, суспільство очікує радше якусь сенсацію. Але чуда стаються в тиші. В цьому відмінність чуда від шоу», – пояснює Архиєрей.
Відтак зазначає: «Сьогоднішній день вчить нас, що влада – це не панування, а служіння. Зрештою, якщо хтось має певну керівну посаду в суспільстві чи в Церкві, то повинен розуміти одну важливу річ: Керівник є слугою своїх підлеглих. Тому нього не повинні боятися. Але було б добре, коли все таки поважають».
«Допоможімо Богові змінювати світ на краще, бути добрим інструментом у Його руках. Важливий передусім приклад власного життя, інші це зауважать, бо слово навчає, а приклад притягає», – просить владика Володимир.
