Кожне навернення людини є немовби повторенням діла Бога-Творця, який нам довірив місце на цій землі, щоб ми на ній господарювали, але не спричинювали екологічні катастрофи. Бо, на жаль наша, земля носить численні рани. Війна створює не лише гуманітарні, але й екологічні катастрофи. Бог дає нам подих життя, дозвольмо Йому наповнити нас. Погляньмо на рани Ісуса Христа. Стараймося в ранах Воскреслого віднайти своє ім’я. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир у Томину неділю.
«Сьогодні бачимо перед очима образ апостола Томи, який засумнівався у Христовому Воскресінні. Також розуміємо, що Ісус Христос є для Томи чудовим терапевтом, Він лікує його сумніви, дає зрозуміти, що це ще не зневіра, а пошук дороги до віри», – зазначив владика Володимир.
«Можливо ми неодноразово переживали відчуття самотності, відкинення. Такий стан знаний кожній людині. В цей момент може навіть прийти спокуса думати, що Бог про нас забув. Це тривожні відчуття», – припускає проповідник. Відтак він зазначає, що в такій ситуації опинилися апостоли після смерті Ісуса Христа.
«Але Воскреслий Христос приходить до них з благовістю миру. В особливий спосіб Він дарує свою прихильність апостолу Томі, обдаровує його дотиком ран. Цікаво, що Ісус не відвідує Тому наодинці, а немовби чекає, коли він буде в спільноті інших апостолів. Це може бути одним з образів Церкви як спільноти віруючих людей, де водночас кожна особа є дуже цінна, бо призначена для вічного життя», – каже Архиєрей.
Він підкреслює: «Ми також маємо сьогодні багато можливостей вкласти наші пальці в рани Ісуса у постатях людей, які стали жертвами війни».
На жаль, застерігає владика Володимир, є небезпека, що ми можемо також завдавати рани. Наша християнська віра не є вірою в заповіді чи в закон, а вірою в Бога, який є Особою. Тому гріх є раною, яку завдаємо цій Особі. Одне є переступити закон, а іншою справою є ранити особу. Гріх є частинкою смерті, яку завдаємо Ісусові Христові, а також найперше собі. Зневажаючи Бога, ми вбиваємо себе.
За його словами, Воскреслий Христос надихає своїх учнів подихом життєдайного Святого Духа, передає апостолам пасхальний подарунок, тобто владу відпускати гріхи: Кому відпустите гріхи, відпустяться їм (Ів, 20,22). Оце добра новина, євангельська благовість! Що той, який переміг гріх і смерть, має знаки насилля. Тоді і я можу бути певний, що Він є близько моїх ран. Він має місце і в темних сторінках мого життя. Цей зранений і водночас воскреслий Ісус немов би говорить нам сьогодні: сліди болю, насилля, смерті не можуть нас віддалити від Божої любові. Вони не заважають Богові подарувати людям перспективу вічної радості.
«Ми є постійно в дорозі в напрямку вічного життя. Щоб ми не робили, вже ніколи не буде того, що було вчора. Може буде подібне, але не ідентичне. Буде щось нове, інше. Але найважливіше, що в моєму «завтра» також є Христос, це Його Воскресіння дарує мені велику перспективу. Єдине, що я можу робити – з великою вдячністю прийняти Його пропозицію наслідування. Ісус повертає до життя найперше переляканих одинадцять своїх учнів. Завдяки великій любові дає їм шанс на новий початок, робить їх достойними і загартованими, щоб про Нього свідчили. Згодом апостоли запечатали це свідчення кров’ю через мученицьку смерть», – додає єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Фото з архіву
