1Кр 8,8-9,2;
Мт 25,31-46.
Слова Ісуса Христа – правда, хоч і страшні, бо у сьогоднішньому євангельському уривку говориться про суд Бога над людством. Він сам про це говорив, Ісус Христос – Його слова записав святий апостол Матей, щоб про це знали й усі ми також. Господь сказав, що вкінці, коли життя людей на землі припиниться – а це з Його волі, – він сидітиме у славі на престолі й усі ангели з Ним, а перед Сином Чоловічим зберуться усі народи. Господь сам відлучить одні від одних, як пастух відлучає овець від козлів. Слухачі знали це ремесло, не мали труднощів, щоб розуміти слова Ісуса Христа, який говорив явно та ясно. Розділить на два табори і поставить овець праворуч, а козлів ліворуч. Нічого Бог не говорить і не натякає про третій варіант, лиш праворуч або ліворуч. Й усім відомо, що праворуч – це спасіння, добро, вибраний щасливий стан; а ліворуч – прокляття, зло, відкинення від Бога. На суді прозвучать слова Ісусового вироку: «… Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство…»; а «… тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт 25,41). Сумні та страшні слова, Господні слова вічного вироку, який зустріне й почує кожна людина. Благословенні й прокляті будуть навіки роз’єднані: одні будуть щасливі, радісні, втішатися Божим благословенням; інші терпітимуть, зазнаватимуть перебування у вічній темряві, нещасні, неспокійні, повні нарікання, докору сумління за своє життя. Проклятих буде тривожити постійна думка, що могли легко здобути вічне щасливе життя, а прирекли себе на вічне й незмінне терпіння.
Ісус вказав, що слід практикувати діла милосердя, проявляти любов до ближніх, зрозуміло, виконувати інші заповіді, щоб спасати свої душі. Сам Спаситель, проживаючи на землі, лікував нещасних, покинутих, опущених, забутих всіма тощо. Він нікого не забував – навпаки, проганяв дияволів із людей, мертвих воскрешав, голодних годував, сліпим повертав зір… Господь нікого не проклинав, навіть тоді, коли людина в раю не послухала Його і вчинила бунт проти Його заповіді. Бог прокляв лише диявола, який перехитрив жінку, та прокляв землю через неслухняність чоловіка: «… За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе…» (Бут 3,17). Прокляті будуть пробувати оправдовуватися перед Богом: «… Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?» (Мт 25,44). А Господь і не ставив перед такими питання, щоб вони бачили Його, лиш пояснить їм: «… усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Чому не робили добра тим, кого бачили? Відомо, як юдеї поставилися до Спасителя, прибувши у преторію до Пилата, який після бичування та приниження Ісуса виходив у двір, показуючи його, намагаючись звільнити Христа. А ошалілий натовп: «… первосвященники та слуги закричали: Розіпни! Розіпни! …» (Ів 19,6). Ось вдячність Богові за Його любов та доброту. Це ті, хто бачили Його, видавали на розп’яття, не щадили невинного Ісуса. Тому не може бути зміни у вічності для тих, які за своє життя перебували у злому стані, потурали гріхові, не признавали Бога, насміхалися з тих, хто був вірний своєму Створителеві. Господь з любові й для любові створив людину, бажаючи, щоб вона практикувала любов до свого Творця та ближніх, що проживають поряд. Коли хтось ближньому не бажає допомогти – тим більше буде мати претензії до Бога, що не таке життя, не ті умови, не той добробут, не потрібно заповідей тощо. Щось подібного було з жінкою та чоловіком в раю! Робімо багато добра для ближніх, що лиш можливо – і побачимо в цих обличчях Бога. Господь бажає нас усіх нагородити, називає нас друзями, блаженними наперед – оправдаймо довіру Бога до нас. Спаситель помер ради нас на хресті, щоб ми були щасливі у небі. Полюбімо нашого Спаса в особі ближнього, не чинімо шкоди близьким, бо життя коротке. Мирімося з Богом, перепрошуймо йОго за промахи у нашому житті, каймося, сповідуймо свої гріхи, щоб отримати прощення від нашого люблячого Спасителя.
Дорогі молільники, переживаємо трудні воєнні часи, чого ми не сподівалися й чого не бажаємо, але так вже сталося, вороття немає. Молімося ще щиріше до Господа, щоби зволив припинити війну, щоб не гинули люди та здорові не ставали каліками. Дякую вам, що ви прибули у храм на молитву, щоб молитися за припинення війни на своїй землі. Бої тривають, молитва й піст необхідні, вони невидимі, але дуже діяльні, успішні й позитивні. Наш народ дуже об’єднався, розуміючи, що існує загроза втратити свою землю, свободу, життя. Хай Господь допомагає нам, нашим успішним воїнам незломного духу, нашому людові, нашій мирній родючій землі! Пресвята Богородице, царице миру, заступайся за нас і даруй нам перемир’я!
+ Ігор
Митрополит Львівський
27 лютого 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра
