Євр 1,1-12;
Лк 2,1-20.
Прості й дивні обставини були пов’язані з народженням Божої дитини, Ісуса. Так сталося, що Марія та святий Йосиф вирушили з Назарету у Вифлеєм, щоб виконати цісарський наказ, пов’язаний з переписом населення. Вони, як багато інших людей, подолали трудну та некоротку дорогу. Очевидно, що долали її пішки, а Марія, як вагітна дівчина, мабуть, час до часу сідала на осля й так прямували до місця призначення, Вифлеєму. Коли прибули у Вифлеєм, сталося так, що Марії прийшов час народити дитя. Йосиф кинувся в пошуки місця, відчинялися чергові двері й він чув лиш відмову. Люду прибуло багато на перепис, а з вагітною ніхто не бажав завдавати собі клопотів. Відмовити легше, ніж брати відповідальність. Хоч у такому випадку прийняти Бога у своєму помешканні чи обійсті означало би більше, ніж зібрати цілісіньке подвір’я золотих злитків. І люди, коли б їм висипати в ноги золотих монет, радо би прийняли святу Родину, але біда в тому, що вони не розпізнали в цих святих особах скритого скарбу, Спасителя світу. Святий Йосиф з Марією помандрували поза оселі Вифлеєму та знайшли вільне місце, де стояла худоба. Тут, на сіні, – не припускаємо, що у жолобі, хоч Святе Писання говорить про ясла, але здогадуємося, що просто на якійсь підстилці – положила Марія народженого Ісуса. Дуже скромно, без повитух, без медичного забезпечення, без жодного нагляду акушерів, навіть не в будинку прийшов на світ Божий Син. Важним було це, що вночі ангел Господній з’явився пастухам, повідомивши їм, що у місті Давидовім народився Спаситель. І вони знайдуть дитя сповите, що лежатиме у яслах. Пастухи ніколи не зустрічалися з таким явищем і такою історією, повірили ангелові й пішли шукати народжене дитя. Чабани, хоч злякані, але не зневірені, знайшли Марію, Йосифа та народжене дитятко. Побачили хлоп’я й розповідали, що їм сповістив ангел. А Марія пильно усе зберігала у своєму серці, глибоко задумуючись над почутими словами від пастирів. А вони уже не злякані, лише надхнуті та радісні поверталися до своїх отар, розповідаючи про усе, що бачили та почули від ангела. Ось так коротко заглиблюємося у подію народження Божого Сина, який прийшов на світ, не шукаючи жодної вигоди, лише приймаючи усі невигоди, пов’язані зі своїм народженням. Жодного невдоволення, ані слова нарікання не вирвалося з уст Марії чи святого Йосифа. Вони глибоко раділи народженому Божому дитяті, розуміючи, у свій спосіб, прихід Спасителя світу на землю. І ми вдячні та глибоко приклоняємо наші голови Ісусові Христові за Його прихід на землю і за Його діло спасіння світу!
+ Ігор
Митрополит Львівський
6 січня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
