Ми можемо багато чого навчитися від св. Миколая, якого нині празник звершуємо. Адже святий мав великий дар милосердя не лише за життя, його щедрість відчутна до нинішнього дня. Складається враження, що в цей день світ стає добріший. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у храмі св. Миколая с. Звенигород з нагоди храмового празнику. Сьогодні парафія святкує 130 років від дня заснування та освячення храму. Архиєрею співслужили священники Звенигородського деканату.
«Бог дарує нам святково-недільний день і цим самим бачимо, що в нашому житті є щось більше від будня. Сьогодні наша життєва стежина повела нас до храму святого у Звенигороді, де євангелист Лука керує до нас слово життя, до тебе й до мене. Це слово вказує на гармонію між духовним і матеріальним світом», – зазначає проповідник. І застерігає перед проблемою, яка виникає, коли матеріальні речі закривають людині дорогу до Бога.
«Саме таку людину зустрічаємо на сторінках Євангелії. Цей чоловік має багато планів, бо «земля вродила щедро». Коли ставить собі питання «що мені робити?», то напевно сам навіть не розуміє, що це є питання вибору між життям і смертю», – каже владика Володимир і передає зміст уривку сьогоднішнього Євангелія: «Чоловік має клопіт, де зібрати врожай, треба будувати стодоли. Він все приписує собі, звертає увагу лише на себе, веде діалог зі своєю душею, тобто монолог сам з собою, кажучи: їж, пий і веселися. Маючи все, багач не мав нікого, а згодом лишиться без нічого. Бо не правильно інвестував. Серед тих планів приходить смерть, зупиняється його біологічний годинник. «Ще цієї ночі заберуть твою душу і кому це буде» – каже Бог до нього. Це досить драматично, але реально. Тут не можна відкупитися».
За його словами, багатий чоловік названий безумним: не тому, що радіє врожаєм, бо це є вагома причина для радості. Зрештою він щедро посіяв, обробив відповідно землю, яка дала цей урожай. Тобто, він очікував урожай, мав мотивацію; не тому, що будує стодоли і планує майбутнє. Так робить кожний відповідальний господар. Бо було б марнотратством, якщо б зерно пропало. А тому, що цей багач збирає лише для себе – і це робить його безумним в очах Божих.
«Він думає, що багатство – це все, що людина потребує. Він не усвідомлює, що багатство не гарантує здоров’я і довгого життя. Земля – це Божий дар, створена для людини, служить людині, дає врожай, якого мало б вистарчити всім. Бог Творець дав людині землю не для панування, а господарювання.У давнину багачем вважався той, хто мав саме багато землі, яка приносила плоди. Земля була основним джерелом, яке забезпечувало життєві потреби людини. Тому людина була відкрита на Бога», – пояснює архиєрей.
Сьогодні, – продовжує свою думку владика Володимир, – часто є інше розуміння багатства. Багата людина – це та, котра має багато грошей чи майно, якусь нерухомість. Тоді людина бачить себе незалежною, самодостатньою, думає, що її діяльність не має прямої залежності від погоди чи кліматичних умов, а тим самим від Бога. Тому рівень життя людина пов’язує виключно з наслідками своєї праці. Тим самим людина заганяє себе в різного роду кризи.
«Повернімося до нинішньої євангельської розповіді. Може цьому чоловіку було дано багато, щоб з іншими поділитися. Будувати стодоли – важлива справа в житті селянина. Але коли ці будівлі людину ізолюють і вона вже нікого і нічого не бачить, то це вже проблема. Апостол Павло пригадує: «Ми не принесли на цей світ нічого, та й винести нічого не можемо» (1 Тим. 6,7). Людина, яка багатіє в Бозі, має з чим йти до вічності. Нагорода вже на неї там чекає, бо вона робила правильні інвестиції в час земного життя», – зазначає єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
На переконання владики Володимира, людині завжди приємно отримувати подарунки. Це може бути щось маленьке, незначне, але від щирого серця. Часто отримуємо солодощі посеред гіркоти життя. Ми отримуємо речі, які можливо не є цінні самі по собі, не мають великої матеріальної вартості, але цінні тому, що це зробила дорога нам людина, яка погодилася на співпрацю зі св. Миколаєм. А можливо ця особа нам цілком незнайома.
«Дякуємо цьому великому Святому за опіку над нашою парафією у Звенигороді протягом багатьох років. Опікою св. Миколая дихає цей давній храм», – наголосив владика Володимир.
«Нашому світу і нам зокрема часто бракує милосердя, елементарної людської уваги, любові. Як добре було б нам хоча трохи бути подібними до св. Миколая. Важливо, щоб ми в час сівби та збирання урожаю завжди бачили Господню руку, дякуючи за те, що маємо», – додав на завершення Преосвященніший Володимир.
