Легко сказати «не плач», ми часто стараємося цими словами потішити сумуючих, заспокоюємо людей на похороні. Ісус, говорячи «не плач», водночас усуває причину смутку чи розпачу. Якщо Він говорить мені «будь мужній», то дає фундамент і опору для мужності. Якщо Ісус говорить «не бійся», то водночас пропонує для цього свою підтримку. Якщо хочемо жити, то важливо зустрічати Бога, бути з Ним, бо Він є джерелом життя. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Тарнава Старосамбірського району у 20-ту неділю після Зіслання Святого Духа.
На початку проповіді владика Володимир поділився своїми роздумами про смерть: «Ми можемо бути успішними людьми, жити в цілковитому достатку. І тут отримуємо вістку про смерть якоїсь рідної чи близької нам людини. Тоді починаємо роздумувати над сенсом життя і добре, якщо зробимо для себе висновки. Зустріч зі смертю усвідомлює нас і нагадує про нашу смертельність, дочасність. Можемо мати чудовий день, працювати на городі чи повертатися додому і на дорозі бачимо похоронну процесію, цікавимося, хто це помер. Нас охоплює ще більший страх чи смуток, коли помирає молода людина».
«Рано чи пізно перехід до вічності чекає нас, кожного зокрема. Буде парастас, похорон, поминальні дні. Що тоді буде потрібно нам? Це саме хочемо нести тим, хто вже відійшов. Найперше молитву, свічку пам’яті, а не забобони. Якщо несемо квіти, то живі, а не пластик, щоб не забруднювати екологію, бо потім будемо цим дихати. На цвинтарі можна зауважити не лише
хто похоронений, а хто живе в цій громаді, наскільки прибрані могили. Але до цього докладається кожний, якщо несе на цвинтар молитву, живі квіти, а не сміття», – додав Архиєрей.
Відтак владика Володимир звернув увагу на те, що євангелист Лука в уривку сьогоднішнього Євангелія розповідає про ситуацію в контексті смерті. «Це не для страху, щоб ми Бога боялися. Бог не хоче, щоб ми Його боялися, а вірили в Нього, перебували в Його присутності та любові. Бог є переможцем смерті», – запевнив він.
Проповідник зауважив, що в місті Наїн іде похоронна процесія, яка зустрічається з процесією, в якій іде Ісус. На його переконання, це зустріч смерті і життя. «Похорони там відбувалися по обіді. А з іншої сторони прямує назустріч інша процесія, в якій іде Ісус, приятель життя. Іншими словами, смерть зустрічається з життям. В цій розповіді в центрі події стоїть не мертвий юнак, а його знедолена мати. Ця жінка втратила чоловіка, а в цей час вдови мали дуже трудне становище. А тепер ще й втрата сина. Вдова втратила не лише свою дитину – одинака, але також свою майбутню опору, годувальника. Вона є безсила, залишається лише смуток та сльози», – каже Архиєрей. І продовжує розповідь: «Вдова така ж безсила, як і мертвий юнак. Ісус каже до матері: «Не плач!» Він звертає увагу на цю, яка в смутку, віддає перевагу не померлим, а живим. Тому Ісус не лише повертає юнака до життя, а віддає його матері. Він потішає цю людину, яка цього потребує. Бог допомагає людині, Його не зупиняє навіть смерть».
На його переконання, цю євангельську розповідь можна по-іншому назвати: не «Воскресіння юнака з Наїн», а «Потіха для матері». Не відомо, скільки цей хлопчина ще прожив, але все одно згодом помер. Але ми радіємо з вдовою, що вона отримала сина – свою надію.
«Скажемо: гарна історія. Але що нам з цього? Ісус не приходить більше. Що з цього батькам, які хоронять своїх дітей. Прикро, коли діти стають жертвами невиліковної хвороби, різних узалежнень, зловживань, внаслідок чого помирають. Багато людей, на жаль, гине на війнах, в ДТП», – припускає єпископ-помічник.
«Чи Христос більше не приходить до таких?» – запитує він.
І пояснює, що коли Лука писав Євангеліє, то люди покидали цей світ як і сьогодні. А в цій історії є глибше значення, бо це є передсмак Воскресіння Ісуса, в яке ми повинні вірити, бо воно для нас, для нашої щасливої вічності.
«Ісус не воскрес просто так, бо вже не хотів більше бути в гробі, Він це зробив для тебе, для мене…, щоб ми жили, мали щасливу вічність. Так, як Ісус доторкнувся юнака і цей ожив, так торкається і гробу, звідки вийшло життя. Він не забирає смерть зі світу, але йде за межі смерті. Ісус дотикає тих місць мого життя, де є відчуття гробу…», – наголосив проповідник.
«Наприкінці євангелист підкреслює, що чутка про Ісуса розійшлася по всій околиці. Вона прийшла і в нашу місцевість, навіть до Тарнави. Пам’ятаймо про всіх матерів, особливо знедолених, пригнічених. Пам’ятаймо про дітей, які, живучи, немовби є мертві. Віддаймо себе та інших під опіку Матері Божої, Різдва якої є цей храм!» – додав на завершення Преосвященний Володимир.
Фото з архіву
