Віддаймо під опіку святої мучениці Софії наші родини, місто, державу. А ще більше – розвиток нашої живої Церкви, до якої всі належимо. До цього закликав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі Святої Софії на свято Св. мч. Софії і трьох її дочок: Віри, Надії й Любови.
«Щиро вітаю всю парафіяльну родину, прихожан храму св. Софії на празнику покровительки», – привітав парафіян у храмі Святої Софії проповідник.
І зауважив, що сьогодні лине євангельське слово Марка, яке наголошує на важливості спільноти, жертовності та довіри до Бога. Оскільки, за його словами, Бог нас дуже щедро обдаровує, тим самим виховує нас бути жертовними та мудрими.
«Кожна здорова людина потребує відпочинку. Відпочинку потребували апостоли, а також сам Ісус Христос. Це був час глибшої єдності з Богом Отцем. Не може бути канікул чи відпочинку від Бога, бо Він не втомлює, а навпаки є джерелом сили. Якщо б хтось думав, що втомився від Бога чи побожного життя, то така особа ще Бога не зустріла», – сказав Архиєрей.
Відтак владика Володимир передав зміст Євангелія свята, яке розповідає, як народ віднайшов Ісуса.
«Щось заставило тих людей шукати Вчителя з Назарету?» – запитує він і роздумує над відповіддю: «Подивляємо притягаючу силу, яка виходила від Ісуса. Бачимо, що люди були дуже потребуючі, спраглі Його слова, оскільки так довго затрималися біля Ісуса, що аж зголодніли. Нам часом проблематично на годину прийти до храму на богослужіння. Попри це важливо розуміти, що в Бога ніколи не є запізно. Чим пізніше людина приходить, тим треба тоді довше лікувати покалічені життєві рани. Ісус навчав, багатьох уздоровлював. Не лише бідні йшли до Нього. Були і багаті, які все мали крім щастя. Але настане пізня година і народ зголодніє, це цілком природне явище».
«Ми також зустрічаємо потребуючих людей, жебраків. На нашу думку, ці люди втратили сенс життя. Але вони вчать нас бачити сенс життя або не втратити його. На перший погляд жебрак є той, який збирає гроші на їжу. Якщо ми йому дамо гроші чи купимо їжу, то це не вирішить його головної проблеми. Бо проблема в тому, чому він став жебраком? Важливим завданням благодійних установ є не лише годувати людей, а допомогти інтегруватися в суспільство: Завести до стоматолога, перукаря, дати відповідний одяг, щоб ця людина могла працювати і заробити собі на їжу», – додав проповідник.
На його переконання тим, що Ісус розмножує дві хлібини і п’ять рибин, Він показує, що люди повинні зробити якісь мінімальні зусилля, щоб їх життя стало краще.
«Кожна людина має що подарувати іншим. Це не мусять бути лише гроші чи матеріальні речі. Може бути увага, людяність, час, який є великим скарбом. Якщо не маю що подарувати Богові, то дарую Йому своє серце. Ісус знає, що відпустити людей нічого не допоможе. Люди тоді б купили хліба, з’їли і що далі? Щось більше заставило людей шукати Ісуса, за Ним йти, переривати Йому відпочинок. Люди не лише перебували в самотньому місці, в їхніх серцях була порожнеча. Розмноживши хліб, Ісус міг людям просто роздати цей хліб і відпустити їх. Але Він велить людям затриматися, сісти по групах. Бо в них була глибша порожнеча ніж потреба їжі. Не було сенсу відсилати людей туди, звідки вони прийшли, з порожнім серцем», – переконаний єпископ-помічник.
В історії Церкви, – каже владика Володимир, – перед нами пройшло вже багато поколінь християн. Не бракувало тих людей, які вірність Богові запечатали навіть власною кров’ю. Линемо думкою у перші віки християнства. Скеровуємо наш погляд в напрямку святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, святкуючи сьогодні їхнє свято. Ці святі – чудовий приклад материнства і виховання дітей. Свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою. Давши своїм дочкам імена трьох християнських чеснот, Софія виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа. Навіть трудно собі уявити, що діялося в серці Софії, коли стояла над могилою своїх трьох дітей, які віддали життя за християнські переконання. Постаті святих – чудовий приклад для наслідування.
«Ми святкуємо пам’ять покровительки цього храму. Ім’я Софія етимологічно означає мудрість. Храм є школою мудрості, бо мудрість – це не лише певний рівень інтелігенції. Це також всестороннє виховання людей. Тому тут поруч храму має постати катехитична школа. Кажуть, що мудрість приходить зі старістю, але часом старість приходить сама. Головною рисою мудрої людини є її простота. Така особа надмірно не журиться, що про неї скажуть чи думають інші. Важливо, що думає Бог, бо кінцево Він є її суддею», – додав на завершення владика Володимир.
Опісля Божественної Літургії владика Володимир вручив подячні грамоти активним парафіянам храму з нагоди празника.
А також освятив камінь на місці, де має постати катехитична школа храму Святої Софії.
