1Кр 15,1-11;
Мт 19,16-26.
Протягом всього року свята Церква веде нас дорогами науки Ісуса Христа. Впродовж року існує можливість слухати повчання Спасителя, пізнавати Його життя і діяльність, що записали чотири євангелисти. Не всі люди можуть почути вповні тексти Євангелія, які перечитуємо на Богослужінні кожного дня, бо не всі мають можливість частіше відвідувати храм. В неділю і свята кожний християнин зобов’язаний брати участь у Службі Божій, де перечитують тексти Євангелія, у яких знаходимо необхідні життєві повчання. Ці тексти роз’яснюють священники відповідною проповіддю.
Сьогоднішній текст Євангелія розповідає про багатого юнака, який уважав себе побожним, бо заховував заповіді. Він, мабуть, хотів почути від Ісуса похвальні слова на свою адресу, запитуючи: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне» (Мр 10,17). Ісус відповів: «Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». І перечислив Заповіді. Юнак засвідчив: «… Учителю, я все те дотримував змалку» (Мр 10,20). Збереження заповідей вистачало, щоб увійти в життя вічне. А Ісус заохочував юнака: «Якщо хочеш бути досконалий, піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі, потім приходь і йди за мною» (Мт 17,21). Виконання заповідей для одних є достатньою умовою, щоб мати життя вічне, а для інших цього мало. Почувши слова Ісуса, юнак відійшов сумний, бо мав велике майно. А Господь кликав юнака до глибшого співжиття із Богом. Для цього потрібно було позбутися всього того, що є земним багатством, і лише тоді можливо одержати небесний скарб. Юнак не розумів, у чому полягає величина небесного скарбу у порівнянні зі земним достатком. У співжитті з Богом найвищим скарбом для людини є Господь! Та щоб жити у співжитті з Богом, потрібно позбутися не тільки матеріальних благ, але Господь повинен стати для людини найвищою вартістю. Ісус Христос говорив: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене…» (Мт 10, 37).
Яке багатство посідав юнак? – невідомо, часто думаємо, що то було матеріальне добро. Кожна людина, навіть найбідніша матеріально, має в уяві свої багатства. Ними є родинна прив’язаність, прив’язаність до своєї волі, до свого способу бачення і т. д. Цього всього потрібно зректися, коли хочемо йти за Христом, потрібно всім пожертвувати задля Бога. Бо «Ніхто не може двом панам служити… Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт 6,24). Юнак відійшов від Ісуса, бо не був готовий на жертву зречення зі свого майна.
Фарисеї, садукеї, юдейська старшина тощо не пішли за Ісусом, не прийняли науки Ісуса, бо не могли зректися своїх переконань. Чим ближче Бог кличе людину до співжиття зі собою, до близької єдності, тим більшої жертви Бог вимагає від людини. І тепер не всі люди, яких кличе Ісус за собою, готові на жертву, тому не йдуть за Його покликом. Кожна людина, яка живе на землі, отримує пропоновані Богом певні завдання. І що вищі ці завдання, тим більшої любові вимагається до Бога і більшої жертви. Авраам, для прикладу, був покликаний стати Праотцем вибраного народу. Від Авраама Бог вимагав великої жертви: покинути рідних; вийти із землі, у якій проживав і йти у незнану землю, в яку його поведе Бог. Це вимагало великого зречення і довір’я до Бога; потім, принести в жертву Богові свого єдинородного, люблячого сина. Бог вимагав від праотця принести в жертву те, що було для нього найбільшим скарбом. І Авраам показався готовим ради Бога на таку жертву.
Кожна людина хай роздумає про свій стан та свою готовність на різні жертви. Господь призначає кожній людині певне завдання і дає людині потрібні обдарування, щоб вона могла виконати ці доручення. До пророка Єремії Бог сказав: «Перш ніж я уклав тебе в утробу, я знав тебе, і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе, пророком для народів я тебе призначив» (Єр 1,5). Від призначеного Богом завдання людина не може ховатися, ані втікати. Пророк Йона хотів втекти від призначеного йому завдання, але не вдалося. Євангельському юнакові здавалось, що він робить все, що приписує закон, і що йому бракує чогось незначного. Те, на що Ісус йому вказав, юнак не міг прийняти.
Недільне Євангеліє нагадує вірним, що слід бути слухняними Божому натхненню, яке чуємо в словах Євангелії чи проповіді. Бути слухняними Божій волі, яка проявляється через поради наших наставників, ближніх і старанно виконувати обов’язки нашого стану. З покорою і довір’ям до Бога йти дорогою, якою веде нас Боже Провидіння. Бог – наш люблячий Небесний Отець, який веде кожну особу праведною дорогою, і через такі обставини життя зможемо досягнути призначеної нам досконалості, і дійти до близької злуки з Богом. Необхідно користати з усього, що ми зустрічатимемо на дорогах нашого земного життя, щоб дійти до вічного щастя в небі.
Кількома словами згадаю про свято положення пояса пресвятої Богородиці, як назву й празник цього храму. Тут присутня реліквія пояса, що був притулений до пояса діви Марії. Поясу Богородиці приписують цілющу силу, від його дотику цісарева Зое (886-912) отримала здоров’я. Усі розуміємо, що пояс не додає здоров’я, лиш Господь через віру людини, коли бажає, зцілює її. Багато разів Ісус Христос чинив чуда з наголосом на те, щоб вірити в Його Божественну силу. І добре пам’ятаємо про Кану Галилейську, де відбувалося весілля, на якому був присутній Ісус Христос з учнями та його мати, Марія. Коли забракло вина, Марія без прохання втрутилася у справу й сказала Ісусові, що вина не мають. Він ніби заперечував їй, що не прийшла Його година чинити чуда. Але Марія вірила, що Він не відмовить, і звернулася до слуг, мовивши: «… Що лиш скаже вам, – робіть» (Ів 2,5). Слуги наповнили шість кам’яних посудин водою, яку Ісус перетворив у вино. Довіряймо наше життя та справу нашого спасіння пресвятій Богородиці, прислухаймося до Її голосу, який продовжує звучати, вказуючи на Христа: «… Що лиш скаже вам, – робіть». Він промовляє до нас через Заповіді Божі та своє Провидіння, до чого слід прислухуватися й щиро виконувати! Пресвята Богородице, змилуйся над нами!
+ Ігор
Митрополит Львівський
12 вересня 2021 р. Б., Храм Положення Пояса Пресвятої Богородиці, м. Львів
