Хто не хоче чи не намагається простити, той не може відмовляти молитву «Отче наш», оскільки там є слова: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Як щоденно потребуємо хліба, так щоденною є потреба прощення. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних в одинадцяту неділю по Зісланні Святого Духа.
«Сьогодні Бог відкриває дорогу прощення»
«Ми є свідками численних напружень у світі. Їх не бракувало в історії, на жаль, вони мають місце і сьогодні. Трапляються конфлікти між сім’ями, сусідами, партіями і цілими народами. Часом можна почути слова: «З цією людиною я вже не можу витримати». Це може бути навіть дуже рідна, близька особа», – зазначив проповідник.
Відтак застеріг: «Якщо не задуматися над помилками, не робити з цього відповідних висновків, це приводить до трагічних наслідків: друзі не знаходять спільної мови, подружжя розлучається, незважаючи на дітей, стаються аварії, починаються війни…»
«В сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос пропонує цілком іншу дорогу, саме дорогу прощення», – наголошує Архиєрей.
За його словами, на прикладі немилосердного слуги Ісус показує, як важливо бути готовим до примирення. Пан простив слузі увесь великий борг безінтересовно, а слуга іншому не захотів простити набагато менше. Слуга з великим боргом є наївний – просить пана почекати. Пан розуміє, що такий борг неможливо віддати – ще більше, він все дарує, прощає.
«Бог розмовляє мовою милосердя»
Владика Володимир зазначив, що хто з Богом починає математику, той завжди в програші. Оскільки брак прощення, ненависть – це вбивання в людині Божої любові.
«Прощення – це думання, постійна концентрація на моїх 10 тисяч талантів боргу, а не на 100 динаріях, які винні мені», – наголосив він.
На його переконання, що ми від Бога отримуємо, це має знайти продовження в нашому житті і вчинках. Тоді є можливим початок Божого Царства на землі. Хто не прощає, той не знайде прощення і милосердя, і так йде ланцюг зла і ненависті щораз далі. Боже милосердя є набагато більшим, чим людське, бо людина схильна радше себе оправдовувати, ніж визнати провину.
«Зробімо сьогодні подорож до власного серця і подивімося, чи ми є ідеальні люди. Не знаю як ви, але мені ще до цього дуже далеко», – заохочує проповідник.
«Прощати іншим потрібно найперше нам»
«Скільки б ми разів не йшли до сповіді – якщо жаліємо за вчинені гріхи, то Бог завжди нам прощає. Від нас очікується щонайменше бажання прощати іншим. Це потрібне найперше нам. Замало жаліти чи плакати за гріхи, до покаяння належить змінюватися в доброму напрямку», – підкреслив єпископ-помічник.
І пояснив: «Якщо людина не здатна прощати, то ставить себе вище від Бога. Звичайно, що є різниця між простити і забути. Може наше серце є дуже зранене, бо конфлікт, гріх, ненависть приносять рани. Христос є водночас добрим лікарем, який готовий наші рани лікувати. Він сам сказав на хресті: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять».
«Де нема прощення, там людина руйнується»
«Ви вже напевно багато чули про прощення, але сьогоднішня хвиля особлива, бо Слово Боже промовляє до нас. Це є нам потрібне, бо де нема прощення, там людина руйнується. Наприклад, хтось сказав: “На війні нема переможців, на війні всі програють”. Може в тій хвилі сумління підказує нам змінити підхід до деяких людей, які є теж немічні», – наголосив Архиєрей.
І додав: «Якщо люди розуміються, прощають, то завжди можуть знайти спільну мову. А якщо ні, то на рівному місці є конфлікти. Поет Thomas Laubach пише: «Де люди все забувають, залишають старі дороги і нові починають, там зустрічаються небо і земля, там мир стає серед нас».
«Нехай не буде серед нас нікого, хто, відмовляючи молитву «Отче наш», тримав би в серці ненависть», – побажав Преосвященний Володимир.
Фото з архіву
