Сьогодні дякуймо Богові за великий дар материнства у нашій християнській родині. Дякуймо Богові за наших біологічних батьків. Яким є наше ставлення до мами, до батька? Чи ми є їм вдячні за це, що народилися? Над цим попросив задуматися єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Тернополі з нагоди Дня міста.
«У цей серпневий день, коли літо передає естафету осені, коли настає час збирання плодів, наша молитва лине у стіп материнства Богородиці, бо сьогодні є свято її Успіння», – підкреслив Архиєрей.
На перший погляд, – зазначає він, – може бути дещо дивне святкувати відхід до вічності певної особи, бо на похороні матері діти плачуть, сумують, а ми нині святкуємо. Оскільки Успіння – це перехід до неба.
Владика Володимир пояснив що означає свято Успіння: «У розумінні людини християнського Сходу згрішити означає померти. Йдеться звичайно про духовну смерть, смерть для Бога чи від Бога. Марія як Божа Мати була захоронена від гріха, а тому не підлягала законам смерті. Вона в праведності провела і завершила земний шлях. Успіння є немов би логічним завершенням життя.
«На стихирах вечірні празника молимося: «Мати життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба»», – пригадав проповідник і звернув увагу на те, що людина по своїй натурі хотіла б радше панувати ніж служити.
На прикладі Богородиці, підкреслює владика Володимир, – бачимо, що не панування, а саме покора та служіння привели її до вічної слави. Хто отримує якусь владу, той стає в певній мірі слугою для своїх підвладних. Тим більше, що диктатура не має успіху.
Окремо проповідник звернув увагу на те, що Марія впродовж життя залишалася поруч з Ісусом: свого часу віднесла Ісуса до храму, щоб посвятити Його Небесному Отцеві; Вона разом з Йосифом шукала дванадцятирічного Ісуса в храмі; була присутня на весіллі в Кані Галилейській, де родина опиняється в незручній ситуації через брак вина, а Ісус зробив своє перше чудо; вона є на Хресній Дорозі, де є багато страждань; вона є там, де є терпіння, бо ж вона мати. А материнство, – на його переконання, – це солодкий присмак болю.
Відтак проповідник звернув увагу на те, як відносився Ісус до своєї матері, як їй віддячив за опіку і жертовне служіння. На його переконання, це має вплив також на нас: «Ісус Христос промовив на хресті слова: «Сину це мати твоя», щоб і ми разом з учнем Іваном прийняли її в наше життя. Через Успіння Пресвята Богородиця нагороджена небесною славою. Вона не померла, а заснула, а це означає, що жива. Про це свідчать відпустові місця, а також численні храми».
«Сьогодні велике свято у нашій свято-успенській церкві на вул. Острозького в Тернополі. Тут є храмовий празник, але він є кожного року. Як і день міста», – окремо звернув увагу проповідник.
«Наскільки ми змінюємося, що змінилося в цій парафії, в нашому особистому житті, в цьому місті за останній рік? Як важливо, щоб Тернопіль залишився файним містом, бо таким ми його знаємо», – наголосив він.
Архиєрей застерігає, що у житті не бракуватиме спокус Тернополю, як місту, втратити цей титул.
А також закликав тернополян зробити прощу до власного серця, навіть якщо це нелегкий процес. «Як важливо, щоб ми жили, були живою Церквою, щоб ми приймали Святе Причастя, яке є запорукою життя» ,- наголосив проповідник.
Тепер вже розуміємо, – веде далі думку проповідник, – чому святкуємо день смерті праведної особи, бо праведна людина в момент біологічної смерті засинає, народжується для неба.
«А яким буде моє народження при кінці мого земного життя? Від способу нашого життя залежить, чи наш похорон буде святом для інших, для тих, хто йде за нами!», – наголосив він і запевнив: «Пресвята Богородиця чекає на мене у вічній славі та радості. Як важливо не розминутися з нею. А це залежить від напрямку та кожного кроку мого життя на землі!»
«Найкраще прославляє Богородицю той, хто молиться до неї. Тому в цей Богом благословенний день, на завершення проповіді, хочеться піднести серце до небес, промовляючи устами молитву тропаря: «У родження дівство зберегла ти, в успінні ж світу не залишила, бо ти, Богородице, перейшла до життя, бувши матір’ю життя, і молитвами своїми визволяєш від смерті душі наші»», – додав на завершення Преосвященніший Володимир.
Світлини – Соломія Табака
