У день 156-ї річниці народження Праведного Митрополита Андрея звертаємося до його духовної спадщини та пам’яті про великого пастиря Церкви. Їм присвячене слово проповіді, яку виголосив Преосвященний владика Богдан, Апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, в рамках Архиєрейської Божественної Літургії 29 липня 2021 року в Прилбичах – родинному селі Шептицьких.
У своєму слові проповідник в особливий спосіб переосмислює поняття Батьківщини, близьке кожній людині – малої батьківщини, тобто родинного дому; країни, що об’єднує і ріднить цілий народ; нарешті третьої площини – «духовної батьківщини» – виміру духа. «Передовсім для нас, Божих дітей, духовною батьківщиною є Боже Слово. Господь самим своїм словом покликав до буття увесь світ, а в ньому – кожного із нас. Боже Слово – це немов колиска, духовне лоно, з якого ми народилися на світ. Коли ми повертаємося до Святого Письма, ми неначе повертаємося до Отчого Дому, де безнастанно з вічності звучить люблячий голос нашого Отця Небесного». Владика Богдан опирає свої роздуми на слова Праведного Митрополита, разом з ним наголошує –«Передовсім треба Божим словом кормити свою душу»: «Наш праведник іде ще далі, розглядаючи Святе Письмо не просто як прикрасу на столі чи джерело просвіти, але як щедро заставлену Божу життєдайну трапезу, яку слід споживати по можливості щоденно».
«Духовною батьківщиною для нас, Христових учнів, є також Христова Церква. Християнин, який належить до Христової Церкви, ніде і ніколи не почувається чужинцем чи самотнім» – засвідчує Архиєрей, ділячись досвідом служіння в діаспорі, спілкування з українцями, які, опинившись на чужині, саме в спільнотах нашої Церкви шукають прихистку. Єдність цієї Церкви та перебування в її лоні є запорукою великої Божої сили: «Митрополит Андрей з одного боку не тільки дуже вболівав над нещасними розділом, який поширився посеред християн; його болів кожен відхід «на чужину» громадянина цієї духовної батьківщини, якою є Христова Церква. З іншого боку, кожне навернення до Бога, повернення до Церкви Митрополит стрічав як великий Божий дар, велике свято».
Врешті, наголошує проповідник, звертаючись знову до настанов Праведного Митрополита, остаточна батьківщина для людської душі є не на землі, а в небі. Саме гідна дорога до неї є життєвим завданням людини. «Заховуйте ж уже Божий закон, – отверто скажу: приступайте часто до святих Таїнств. Бо без Божої благодаті, яку находимо передовсім у Пресвятій Євхаристії, трудно нам бути добрими християнами; без неї так легко упадаємо, так легко відступаємо від Батька, так легко можемо й пропасти! І не занедбуйте молитов! Молитва потрібна до християнського життя; без молитви годі жити» – цитує слова Митрополита Андрея владика Богдан і додає: «Перебуваючи на цьому світі, ми перебуваємо в дорозі з еміграції додому. І маємо щодня приготовлятися до того, щоб на кордоні цієї нашої вічної батьківщини ми не були відкинені, але пройшли отой кордон очищені і повні радості, як повертаються з далекої мандрівки до рідного порогу розкидані по світі діти».
Підсумовуючи духовні роздуми, Архиєрей закликає нас пізнавати широке розуміння батьківщини, яку маємо віднайти в Бозі, через спільне читання Святого Письма, молитву Церкви, пізнання і приготування себе до зустрічі з Творцем: «Любімо і будьмо вірні нашій Церкві-Мучениці – яка є духовним домом, батьківщиною усіх греко-католиків у світі, молімося і дбаймо про її єдність, – справа, яка так дуже лежала митрополитові Андреєві на серці! І врешті решт – маймо перед очима серця наш справжній, кращий і тривалий дім – нашу небесну батьківщину, до якої ми покликані і яку сподіваємося осягнути за ласкою і милістю нашого Господа і Спаса Ісуса Христа, за молитвами і заступництвом Праведного Митрополита Андрея».
