Минуло 20 років відтоді, коли вперше до України з візитом приїхав Папа Римський Іван Павло ІІ. У Львові відразу почали готуватись до зустрічі важливого гостя. Відповідальним за гостювання Папи у Митрополичих Палатах Любомир Гузар призначив саме отця Романа Кравчика. Він особливо пам’ятає візит Святішого Отця на Святоюрську гору. Адже сам Папа Іван Павло ІІ особисто вручив у подарунок ризи та чашу отцю Роману. Що приховують стіни Митрополичих палат, як готувалися до візиту Папи і про анонси святкування річниці у соборі Святого Юра, «Духовній величі Львова» розповів настоятель собору Святого Юра отець Роман Кравчик.
– Коли ви дізналися про візит Святішого Отця Івана Павла ІІ до Львова?
Про це ми попередньо довго говорили, але визначеної дати ще не знали. Коли вже з Ватикану надійшла вістка про згоду на запрошення і термін візиту Папи, тоді Блаженніший Любомир Гузар зібрав найближче оточення, між яким розділив обов’язки та разом роздумували про те, як все організувати. Він назначив мене відповідальний за увесь Святоюрський комплекс до й під час візиту Святішого Отця. Я відчував радість й водночас велике хвилювання. Упродовж наступних трьох місяців підготування приїзду Папи переконався, що працюватиму без відпочинку.
– Як у Митрополичих палатах готувалися до візиту Святішого Отця на Святоюрську гору?
Ми отримали протокол з Ватикану, який передбачав чималий список вимог: від інтер’єру кімнат у палатах до розрахунку кожної хвилини. Всього за три місяці нам довелось повністю переоблаштувати Митрополичі палати з капітальним ремонтом. Часу було обмаль. Згідно з протоколом ми повинні були дотриматись усіх умов для комфорту та безпеки Святішого Отця.
Двадцять років тому Митрополичі палати геть не відповідали вимогам Ватикану. Довелось заздалегідь замовити окрему спальню під параметри Папи, над якою працювали у Польщі. Адже висота кімнати, розміри спального ліжка, столика, канцелярського стола й крісла передбачали певні розрахунки для зручності Отця. Окрім того, облаштували ванну кімнату, трапезну та спеціальні палати для зустрічей з президентами, окрему з послами та іншими гостями. Навіть фурнітура, посуд та інші речі виготовляли на замовлення. А тоді в Україні не так легко було придбати бодай гарний посуд для трапези на сто осіб. Митрополичі палати не були пристосовані до такої кількості гостей. А згідно з протоколом, була вимога на проживання певної групи людей, яка супроводжувала Святішого Отця.
– Яким ви пам’ятаєте день, коли вперше зустріли Папу Івана Павла ІІ?
Ми з трепетом очікували візиту Папи. Спершу стежили по телебаченню його прибуття до Києва. Служба безпеки України та служба Ватикану ретельно працювали й стежили за комфортом й безпекою Святішого Отця. Бо тоді існували певні перешкоди його візиту до Львова. Коли ми вже очікували на порозі Митрополичих палат, з хвилюванням стежили, як в’їжджав «папамобіль» на подвір’я. Я не міг усвідомити, що у своєму житті особисто зустрічатиму такого гостя, як Папу Римського Івана Павла ІІ.
– Яким був Святий Папа Іван Павло ІІ у побуті?
Я очікував зустріти особу з величністю. Але Святіший Папа виявився покірним, невимогливим й доброзичливим. Мене вразила його скромність та вишуканість. Пригадую, як особисто проводив під руку Святішого Отця до його покоїв. Я помітив, з якою повагою Святіший Отець звертається до інших. Зі своїм близьким оточенням він спілкувався лише поглядом. Це були особливі стосунки. Папа Іван Павло ІІ невимогливий і скромний, але поряд його супроводжувала служба протоколу, яка стежила за відповідальністю й дотриманню вимог.
– Що вас найбільше здивувало з вимог у протоколі?
Святіший отець – людина непідвладна собі. Кожен день був спланований по хвилинах. А Папа дотримувався свого розкладу. Я помітив, що протоколісти між собою не розмовляють. Було достатньо лише погляду і вони знали, що потрібно робити. Усе було передбачено наперед. Наприклад, чай для Святішого потрібно було подати певної температури, щоб він міг відразу пити. Коли Святіший Отець пішов відпочивати, один із протоколістів у пізню пору звернувся до мене із зауваженням, щоб сторожова варта, яка охороняє Митрополичі палати, тихіше підіймала ноги, бо це заважає відпочинку Святішого Отця.
Пригадую, коли після чергової зустрічі усі гості розійшлись, і залишились лише ми з блаженнішим Любомиром, кардиналом Станіславом Дзівішем, кардиналом Мар’яном Яворським та Святішим Отцем. Це була домашня й тепла розмова. Саме тоді зауважив, що Папа не належить собі. Протокольна служба щоразу нагадувала про час, коли Папа має іти відпочивати. Мене здивувало, що так сміють командувати самим Святішим Отцем. Проте згідно з графіком, Папу підвели під руки і провели до спальні. Звісно, Папа не мав би такої сміливості підвестись і перервати розмову. Тому за цим стежили ватиканські протоколісти.
– Чи зауважили особливі потреби Папи?
Ми мали передбачити усі потреби Папи, щоб йому допомогти. Святіший Отець ніколи би не показав цього наочно. Тому поруч були ті, що стежили за комфортом, графіком та здоров’ям Отця. Поруч із ним була монахиня-медсестра, яка контролювала, щоб Святіший вчасно прийняв ліки та пішов відпочивати у певні години. Казали, щоб у час відпочинку Святішого Отця ніхто не турбував. Папа Іван Павло ІІ щодня прокидався доволі рано, о 5 годині. Після пробудження він починав день з приватної молитви. А тоді йшов до каплиці на ранкову спільну Літургію. Усе було передбачено наперед. Перед трапезою чи зустріччю протоколіст перевіряв кожну деталь, щоб усе було готове завчасно. Наприклад, на столі завжди стояли запасні столові прибори та коркотяги, а вино відкривали за декілька хвилин до приходу Папи.
– Яку особливу історію пригадуєте з візиту Святішого Отця у Митрополичих палатах?
Пригадую, як отримав догану за неуважність, адже не помітив жест, який Святіший Папа зробив у мою сторону. Щодня перед Літургією протоколіст нагадував, що зі Святішого Отця не можна зводити погляду й реагувати на його знаки. Наприкінці служби я дещо загубив з виду Папу, який якраз повернув голову у мою сторону. Протоколіст, міцно взявши мене за руку, строго звернув увагу, що я неуважний. Я тоді ще не вивчив знаки Святішого Отця, на які би мав відреагувати. Я відразу підійшов до Папи, щоб дізнатись, що трапилось. Однак від того, що я почув, не на жарт розгубився.
Святіший Отець запитав мене, чи б хотів отримати від нього ризи, у яких Папа особисто молився в Україні. Я не знав, що відповісти. Але звісно, що погодився, якщо так бажає Святіший Отець. Згодом бачу, що він знову повертає до мене голову. Я відразу підійшов, а Папа запитав, чи б хотів отримати у подарунок і євхаристійний набір, з якого він молився в Україні. Звісно, я чемно погодився. Гадаю, він вручив такі подарунки на знак вдячності, що я гідно прийняв Святішого Отця у палатах та дотримався всіх вимог. Сьогодні це зберігаємо у соборі Святого Юра як святі реліквії. Хоча Папа Іван Павло ІІ вручав їх особисто мені, що мене вкрай вразило.
– Папські реліквії зберігають лише у Ватиканському музеї…
Все правильно. Папа Римський не може залишати ризи та чаші, де йому заманеться. Тому протоколісти неохоче віддавали мені речі Святішого Отця. Коли митрополит Мечислав Мокшицький навідався до собору Святого Юра, він не відразу повірив, що це справжні ризи Святішого Отця. Але йому було достатньо трохи підвернути тильну сторону риз, щоб пересвідчитися в оригіналі реліквій. Кажуть, що у Ватикані шиють ризи за особливою технікою, яку більше ніде не відтворюють.
– Чи вдалось вам приватно поспілкуватись з Папою?
Ми мали змогу особисто спілкуватись, однак я не смів зловживати розмовами, Кожна хвилина для Папи була важливою. Його візиту очікували президенти й дипломати з різних країн світу. Ми спілкувалися як батько із сином. Святіший Отець запитував про моє покликання, родину, побут. Завжди приємно, коли хтось цікавиться життям, проявляє увагу та турботу, як це робив Святіший Отець.
– Що пригадуєте з дня, коли Святіший Отець покидав Львів?
Тоді вирувало багато емоцій. Час надто швидко минув. Здавалось, що ми не встигли так багато чого розповісти. На прощання Святіший Отець благословив мене, легко обняв і сказав: «Бог з тобою». Сьогодні, коли думаю про той візит Папи та зустріч із ним, я розумію, що це була велика благодать і дар Бога.
Ми мали велику чемність перед ватиканською службою, і не порушили жодної вимоги з протоколу. Через сорок днів, після візиту Папи до Львова, отримали подяку за відповідне дотримання норм протоколу. Певен, якщо зараз очікуватимемо черговий приїзд Святішого Отця Папи Римського Франциска до України, то ватиканська служба сміливо розраховуватиме на нашу гостинність та відповідальність.
– Після візиту Папи Івана Павла ІІ до Львова почався великий бум покликань. Чимало юнаків зголошувалися до семінарії. Що тут відіграло роль?
Святіший Отець проклав шлях своїм добрим словом до кожного серця. Папа умів промовити так, що це торкало людину, а робив він це ласкаво і з благанням. Важливо не лише, що ми говоримо, але і як ми це робимо. Одне його слово вже надихало й налаштовувало на готовність. Це і залишило відбиток.
– Які заходи у соборі святого Юра готують до 20-річчя візиту Папи Івана Павла ІІ?
Відкриття низки заходів відбудеться 20 червня з Літургії. А духовно-мистецький вечір відкриють з гри на трембіті. Триватиме семиденне моління у соборі Святого Юра. Цілий тиждень щовечора о 18 годині відбуватимуться Літургії, а також читатимемо енцикліки Святішого Отця. У середу, 23 червня, молитимемось на вервиці, котру Папа наклав на ікону Матері Божої Теребовлянської. Кожен прихожанин під час молитви матиме змогу особисто відмовити десяток на цій вервиці. У цей тиждень Святі Літургії сповнятимуться на Папській чаші, яку він залишив у соборі. А 27 червня у соборі Святого Юра уділять відпуст людям дочасних гріхів у пам’ять святого Івана Павла ІІ. Це буде історична подія, адже очікуємо цей особливий документ з Ватикану спеціально для України з нагоди річниці візиту Папи до Львова. Робімо усе, щоб подякувати Богу та пригадати знаковий візит Святішого Отця до Львова.
Розмовляла Наталя Стареправо
Інтерв’ю медіаресурсу “Духовна велич Львова”
