«Бути певним у непевному завтра» – цикл духовних роздумів ієромонаха-студита Іллі (Мамчака), про те, що є близьким для серця й потрібним для внутрішньої постави та у діалозі з Богом. Про підсвідоме бажання мати опору та шукати Бога, про людські страхи та мужність, про надію та її значення у життєвій дорозі. Духовні роздуми будуть корисними для розуміння себе, а для когось, можливо, стануть орієнтиром у пошуках відповідей на внутрішні запитання.
Надія потребує мужності?
Надія народжується від віри. Це взаємопов’язано. Адже надія підсилюється вірою.
На що ми маємо надіятися у цьому земному житті? У Символі Віри ми визнаємо, в Кого ми віримо, і від нашої віри очікуємо. Символом Віри ми говоримо, що «очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку». Ми надіємося на майбутній вік, на те, що Христос нам обіцяв. Коли ми віримо, що слова Господа є правдивими, і Його слова приймаємо до нашого серця, тоді вони в нас скріпляють довіру і утверджують нас в надії на те, що ми отримаємо обіцяне Богом. Господь не обіцяв нікому земних благ. Він говорив, щоб шукали найперше Царства Небесного та Його справедливості, а все інше додасться.
Святитель Іван Золотоустий порівнює відмінність між теперішнім життям і майбутнім: «Бо не така відмінність між старістю та юністю, яка між тлінням та нетлінням; не така між царюванням і бідністю, яка між славою теперішньою і майбутньою; але – яка між сновидіннями та істиною. Але краще, я ще не сказав нічого, тому що немає слова, котре б могло достатньо зобразити велич відмінності благ майбутніх від теперішніх, а стосовно тривалості неможливо і розумом осягнути їхньої відмінності, бо з чим теперішнім можна порівняти життя, яке немає кінця. Стосовно світу відмінність між ними така, як між миром та війною, і стосовно тління і нетління така, як чиста перлина прекрасніша за брудну брилу. Або краще, що би хто не сказав, нічим не спроможний буде зобразити це».
Розмовляла Христина Нищей
Спеціально для пресслужби Курії Львівської Архиєпархії
Світлина: lds.lviv.ua
