У середу 7 квітня єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир відзначав п’ятиріччя Архиєрейського рукоположення. З цієї нагоди пропонуємо вашій увазі підбірку важливих спогадів з п’ятирічного архиєрейського служіння владики Володимира.
1/5 Як владика Володимир дізнався про те, що стане єпископом?
“11 грудня 2015 року ми з новиками рубали чагарники в Кохавині і навіть пекли картоплю. Я на хвилину зайшов до келії і побачив, що мені телефонує незнайомий номер. Це був Блаженніший Святослав на зв’язку, який повідомив, що Папа поблагословив рішення Синоду обрати мене єпископом. На той момент це ще була таємниця до проголошення. Ми також мали ще певну розмову в деталях. На той момент я такого не очікував і навіть не думав про єпископство. Такі думки могли бути в період дитинства, коли ми здебільшого наївно кимось себе уявляли”, – поділився Преосвященніший Володимир.
2/5 Як Преосвященний Володимир обрав символіку архиєрейського герба?
«Після мого проголошення на єпископа я звернувся до пана Андрія Гречила. В нас розпочалася дискусія про те, що би там мало бути зображено. Мені йшлося про те, щоб на гербі був символ Згромадження редемптористів, мого покровителя і моєї родинної території. Особливо мені розходилося, щоб на гербі була ікона Матері Божої Неустанної Помочі», – зазначив у своїх спогадах Преосвященний Володимир і зауважив, що з питанням зображення ікони Богородиці виникло чимало дискусій, оскільки зображення ікони на гербі не відповідає засадам геральдики, а розмір ікони не вміщувався до герба. На його переконання, це свідчить про багатогранність постаті Богородиці.
Архиєрей також поділився, що з цієї дискусії зробив два висновки щодо Пресвятої Богородиці: Перше, що дівиче дітородження було проти законів природи а друге, що постать Богородиці є настільки багатогранною, що ми не можемо її збагнути, бо не влазиться в наш розум чи наші певні раціональні рамки.
Загалом праця над гербом тривала до місяця часу.
Своїм девізом єпископ обрав два слова: «Милосердя і радість». «Маю часто перед очима ці два слова, бо радість – це поняття принципово християнське, наслідування Христа має бути радісним незважаючи на терпіння. Християнство нам дарує оптимізм, який теж перетворюється у радість Звичайно, що служіння теж повинне дарувати радість. Оскільки, 2016 рік був роком Божого милосердя, то слово милосердя у цьому контексті підходив якнайкраще», – пояснив владика Володимир.
Геральдичний опис
У золотому перекинутому вістрі Богородиця в синьому мафорії та червоному хітоні тримає на руках Дитя в зеленій сорочці і золотому гіматії та сандалях, в обох – золоті німби; у правому червоному полі – золота куля, яку пробиває згори срібний меч із золотим руків’ям; у лівому червоному полі – золотий тризуб із хрестом на середньому зубі, над ним – такий же княжий вінець. Щит розміщений на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою єпископською митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять золоті єпископський жезл і процесійний хрест. На синій стрічці девіз золотом: “МИЛОСЕРДЯ І РАДІСТЬ”.
Коротке пояснення елементів герба
Символ Богородиці з Дитям подано за сюжетом ікони Матері Божої Неустанної Помочі як символ належності Владики до монашого Згромадження Редемптористів. Під неустанною опікою Богородиці він прагне сповняти все своє пастирське служіння. Слід відзначити, що момент номінації Владики збігається зі святкуванням 150-літнього ювілею передачі ікони Матері Божої Неустанної Помочі папою Пієм ІХ монашій родині Редемптористів під опіку та для поширення її культу.
Пробита мечем куля була на печатках війтів Добромиля з ХVІІ ст., тепер її використовують як один з елементів герба Старосамбірського району, вказуючи на його частину, що раніше формувала Добромильський повіт. Добромильщина є місцем походження Владики. Меч також символізує Боже Слово, яке повинно проникати цілу людину. А завданням єпископа як апостола сучасності є проповідувати Євангеліє та «навчати всі народи» (пор. Мт. 28,19-20).
Золотий тризуб із хрестом під княжим вінцем є символом святого рівноапостольного князя Володимира, який є покровителем новопоставленого Владики.
Поєднання кольорів «синього і жовтого» вказує на національну символіку України. Богородиця немов вливається в червоний колір двох бічних полів, оскільки ікону Матері Божої Неустанної Помочі вважають також «іконою любові».
Щит, уміщений на мантії, яку увінчує митра, жезл і процесійний хрест, – ознаки єпископської гідності власника герба.
Девіз “МИЛОСЕРДЯ І РАДІСТЬ”: Папа Франциск проголосив 2016 рік ювілейним роком Божого Милосердя, в часі якого відбулася номінація Владики. Милосердя пов’язане з покаянням, яке актуальне завжди і для всіх. Кожна людина прагне відчути материнську присутність Церкви, яка її приймає і любить. Через покаяння та прощення в життя приходить правдива радість, якої не повинно бракувати в єпископському служінні.
Тема милосердя має місце також в девізі герба Архиєпископа і Митрополита Ігоря Возьняка, що підкреслює певну спадкоємність для єпископа-помічника Львівської архиєпархії.
Герб виконав Андрій Гречило, голова Українського геральдичного товариства.
3/5 Як відбулася підготовка до архиєрейської хіротонії і саме рукоположення на єпископа
Підготовка до хіротонії тривала від самого проголошення мене єпископом, яке відбулося 14 січня, до Благовіщення. Найважливішим моментом у підготовці було замовити архиєрейські ризи, мантію і приготувати текст чину архиєрейського наречення і хіротонії. Пошиття риз вимагало багато різних примірок. Тексти необхідно було вичитати, видрукувати і вписати в них святителів, а також певні особисті дані. Це забрало найбільше часу.
Зі самого дня архиєрейської хіротонії мені запам’яталося, що було дуже багато людей, які прийшли не особисто до мене, а на архиєрейську хіротонію насамперед і ми разом переживали радість за нашу Церкву.
Напередодні хіротонії, ввечері 6 квітня, під час Великого Повечір’я відбувся обряд найменування. Якраз перед цим ми мали Синод у Брюховичах. На найменування поверталися зі Синоду і приїхали дуже щільно перед самою 18 год. Добре, що не запізнилися.
З іншої сторони в цьому був позитив, бо не мав часу переживати і думати про те, як все відбудеться. Також великим позитивом було те, що були присутніми всі наші владики, оскільки безпосередньо перед цим був Синод у Брюховичах.
Це я добре запам’ятав, бо в сам день архиєрейської хіротонії є визнання віри. Там є важкі богословсько-догматичні тексти. Мені запам’яталася їхня глибина.
Відразу після хіротонії життя так закрутилося, що не звернув особливу увагу на зміни і виклики нового служіння. Знав, що маю робити і не думав чи це важко, а чи легко. Йшов служити і виконувати свої обов’язки.
(Записано зі спогадів Преосвященного Володимира)
4/5 Спогад про звершення таїнства рукоположення дияконів та пресвітерів
“Кожне рукоположення є особливим моментом, як для святителя так і для того, хто є рукоположеним.
Варто зауважити, що я можу звершувати рукоположення лише з виразного благословення і делегації Митрополита Ігоря. Тому що він є правлячим архиєреєм, що означає, що саме він приймає кінцеве рішення. Відтак може мені делегувати рукоположити ту чи іншу особу в дияконський чи священничий стан.
Напередодні стараюся до цієї події приготуватися. Докладно читаю біографію цієї людини, щоб більше про неї довідатися. Чи навіть при можливості з цією людиною обговорити місце рукоположення чи час. Можливо хтось має якісь побажання, то радо стараюся їх врахувати, якщо вони співпадають з моїм графіком”, – наголошує владика Володимир.
Роль святителя є також посередньою в певній мірі, бо на молитві дияконського рукоположення є такі чудові слова: «… бо не від покладання моїх рук, але завдяки наявності багатих Твоїх щедрот дається благодать тим, що в Тебе достойні».
“Тобто діє Бог, а єпископ є лише посередником. Хоч без нього не може відбутися рукоположення. Звичайно, що завжди зауважую певне хвилювання в тих чи інших осіб, бо це також для них є емоційним моментом, до якого вони довший час йшли”, – додав єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
“Мені дуже важливо, щоб це було також їхнім святом і їхньої родини”, – наголосив Протосинкел Львівської архиєпархії)
(Записано зі спогадів Преосвященного Володимира)
Зазначимо, що за 5 років архиєрейського служіння Преосвященний Володимир звершив 74 рукоположення: дияконських – 35 і священничих – 39
5/5 Спогад про кумедні випадки з Архиєрейського служіння
«Таких історій є чимало і більшість їх пов’язана з моментами, коли люди не впізнавали в мені єпископа», – зазначає Архиєрей.
Наприклад, коли перед хіротонією переселився на пагорб і прогулювався митрополичими садами, то мене зустрів охоронець і сказав: «Прошу пана, тут не можна ходити, будь ласка на вихід». Я йому кажу, що буду тепер тут жити. Він каже, що зрозуміло, значить в церкві Юра матиму якусь роботу.
Якось під час виїзду на празник приїхав завчасно і сів собі на горне сідалище. До мене прибіг один з вівтарників і сказав, що парох там забороняє сідати, бо це місце є призначене для єпископа.
Також приїхав до одної церкви на освячення дзвонів. Знову ж таки завчасно. В ризниці спілкувався з вівтарниками, а тут до нас прибігає паламар і каже до нас, щоб ми не стояли, бо треба йти єпископа зустрічати.
А ще в одному селі, йшовши під гору, зустрів бабцю, взяв її за руку і допоміг трохи вийти. Бабця каже: «Яка я щаслива, бо сьогодні приїде єпископ, то я ще єпископа побачу».
Також пригадую, колись служив Святу Літургію для дітей і окроплював їх свяченою водою. Один хлопчик витягнув парасолю і прикрив себе.
Мав також пригоду з панагією. Був на празнику і під час одягання дав одній бабці потримати панагію. Вона подумала, що треба буде тримати її цілу Літургію і віддала відразу одному зі священників. А в Страдчі теж дав одній особі потримати панагію, а вона відразу пішла по церкві, бо люди хотіли діткнутися її. Згодом повернулася до мене.
А під час прогулянки Львовом зайшов до одного храму і запитав чи є черговий священник. Паламар відразу припустив, що хочу до сповіді. Побіг і привів сотрудника.
Знову ж таки під час прогулянки Львовом прийшов до однієї церкви, а прибиральниця каже, що зараз закрито і запросила на екскурсію, яка була в 16 год.
По дорозі вступив в один з районних храмів у вишиванці. Там якраз зустріч проводила молитовна спільнота. Люди почали мене розпитувати звідки я є і до якої церкви ходжу. Та я їм кажу, що в будні дні ходжу до собору св. Юра, а в неділю як вийде.
Довідка:14 січня 2016 року Папа Франциск дав свою згоду на канонічний вибір ієромонаха Володимира єпископом-помічником Львівської Архиєпархії, який здійснив Синод Єпископів УГКЦ, і надав йому титул єпископа Баганни. Єпископська хіротонія відбулася 7 квітня 2016 року в Архикатедральному Соборі святого Юра у Львові. Головним святителем нового єпископа став Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, співсвятителями — митрополит Львівський Ігор та єпарх Самбірсько-Дрогобицький Ярослав
