9 березня 2021 року на площі Ринок (м. Львів), перед Ратушею, за участі представників духовенства, влади, науковців та львів’ян відкрили стендову виставку з нагоди 75-тих роковин львівського псевдособору, що відбувся 8-10 березня 1946 року у Львові.
Організатором події є Інститут історії Церкви Українського Католицького Університету.
Захід розпочався з вітального слова Синкела у справах монашества Львівської Архиєпархії ієрм. Юстина (Бойка).
“Сьогодні, з нагоди відкриття цієї виставки, я дуже б хотів, щоби кожний, хто переглядатиме її чітко усвідомив, що рану, яку завдав Українській Греко-Католицькій Церкві Львівський псевдособор 1946 року кровоточить донині. Їй було забрано усі церкви, церковні споруди, монастирі та усе майно, яке здобувалося століттями на кошти тих, які часами останню копійку віддавали на Божі справи. Але щонайбільше, жертвами Львівського псевдособору стали тисячі вірних Богу душ єпископів, священників, монахів, монахинь та мирян, які через небажання підкоритися волі сталінської репресивної машини, завершили свій життєвий біг у радянських концтаборах”, – сказав ієрм. Юстин. “Сьогоднішня виставка – це спроба показати сучасному українцю образ зла у своєму найпідступнішому образі – в образі «святості»”, – підкреслив священник.
“Маю надію, що 75 роковини сумної події Львівського псевдособору врешті решт змобілізують не тільки науковців, але й політиків та громадських діячів винести питання реабілітації Української Греко-Католицької Церкви на державному рівні. Бо як слушно зазначив недавно наш Патріарх Блаженніший Святослав, Українська Греко-Католицька Церква до сих пір користується тими правами, що її колись надав Михайло Горбачов, який легалізував її, але не реабілітував. А це означає, що зло, яке було завдане репресивною радянською машиною Українській Греко-Католицькій Церкві до сих пір не є офіційно визнаним”, – висловив сподівання за завершення свого слова ієрм. Юстин.
Пані Оксана Стельмах, заступниця начальника управління культури Львівської Міської Ради, наголосила, що на сьогоднішній день потреба реабілітації УГКЦ є надзвичайно великою, і це вона, безумовно, підтримує. На переконання Оксани Стельмах, досвід УГКЦ засвідчив, що знищити віру, релігію і традиції неможливо.
Пан доктор Олег Турій, проректор Українського Католицького Університету та директор Інституту Історії Церкви, підкреслив, що дуже важливо пізнавати суть тих подій, про які ми в ці дні говоримо, і консолідуватися довкола них. “Ми говоримо про минуле, проте нам залежить на доброму майбутньому. Зокрема, щоб свідомо завдані травми лікувалися і щоб наше суспільство, памятаючи про минуле, відкривало для себе майбутнє”, – наголосив науковець.
Відтак пан Турій розповів про виставку провівши невелечку екскурсію виставленими стендами.
Серед представлених на виставці документів з архіву СБУ, що тільки недавно були розсекречені й стали доступні дослідникам, можна побачити укладені в НКДБ УРСР та затверджені в Москві плани ліквідації УГКЦ та організації цієї акції, звіти про арешти й вербування священників, списки агентури, підготованої до участі в зібранні, формуляри зречення католицької віри, що їх підписували священники при «возз’єднанні» з РПЦ і т.п. Члени т. зв. «Ініціативної групи», їх помічники з числа греко-католицького духовенства та православні ієрархи, що брали участь в акції «возз’єднання», вперше названі не тільки своїми публічними іменами, а й тими агентурними кличками, під якими знали їх оперативники НКДБ. Окрему увагу приділено постаті о. Гавриїла Костельника, який, керований амбіціями та образами, пішов на співпрацю з радянським режимом у справі нищення своєї Церкви. На виставці вперше буде представлено фотопортрети багатьох функціонерів радянських спецслужб, які безпосередньо планували та проводили «ліквідацію унії». Фотографії з альбомів про «Львівський собор» та відзначення його «ювілеїв», які збереглися у фондах Держархіву Львівської області, дають змогу сповна відчути атмосферу радянської епохи, коли легальні релігійні організації були перетворені на ідеологічну обслугу атеїстичного режиму. Виставка присвячена пам’яті всіх тих владик, священників та мирян УГКЦ, які 75 років тому не піддалися погрозам і тискові з боку влади, протиставилися маніпуляціям та підступам спецслужб і пронесли віру та вірність своїй Церкві крізь довгі десятиліття переслідувань і підпілля.
Джерело: Духовна велич Львова
