2Кр 12,10-19;
Мр 4,10-23.
Дорогі й любі сестри ЧСВВ, ви маєте дуже відповідальний час: проводите Капітулу в Провінції Пресвятої Трійці в Україні. Ви ретельно і давно готувалися до цього важного заходу, молилися за успіх проведення Капітули, планували, щоб усе добре й правильно відбулося. Інакше не може бути, бо це – відповідально!
З євангельського уривку довідуємося, що Ісус Христос закінчив говорити притчі, зокрема, про сіяча, який щедро сіяв зерно, незважаючи на місце, куди воно падало. Звичайно, що сіяч очікував доброго урожаю, але не всякий ґрунт та місце сприятливі до доброго росту зерна. Наприклад: каміння, дорога, тернина, птиці тощо не сприяють зростати зерну й видавати добрий урожай. І ми знаємо, що ґрунт – це людські серця, душі, які сприймають або мають перешкоди на добре сприйняття Божого слова. Усі люди наділені Господом безсмертною душею, але не усі стараються дати гідне місце для життя Божого слова у своїх серцях? Боже слово у багатьох людей зустрічає великий опір, щоб не закоренитися й не почати проростати. Люди бояться прислухатися до Божого слова й розпочинати інше життя, як було до цього часу. Не один раз здається, що усе тече своїм руслом, але русло може бути занечищене і вода не придатна для споживання. Господь назвав загрози, які існують у світі, щоб не жити по-християнськи, не практикувати життя з Богом. Спаситель вияснив перешкоди, з якими зустрічається людина в житті з Богом: сатана, що знищив би усе Боже, потім – утиск чи гоніння за слово, клопоти світу цього, принада багатства й жадоба захоплюють людей у свій вир. Багато із людей не бажають гребти проти течії життя світу, радше погоджуються та пливуть без спротиву, бо так легше. Але через таку легкість у життєвий човен людини набирається дуже багато гріховного бруду, який прирікає потонути човну. Існує велика загроза гріховній людині загинути навіки, втонути у безодні пекельній, якщо не схаменеться й не покається. Скільки таких людей кається та змінює свій спосіб життя на краще? Ісус змалював у притчі, що дуже багато зерна гине, не дає плоду, тобто, коли говоримо про душу, таке життя завмирає для Господа. Дорожімо нашими душами, будьмо вірними Господеві мимо усяких труднощів, які зустрічаємо в житті, хоч би частим й щирим покаянням, а це – крок до любові нашого Господа.
Ви, доброчесні сестри, зібралися, щоб вийти наново на зустріч Господу вашими застановами, рішеннями та гідними постановами. Сійте зерно добра, розуміння, пошани та любові між собою. Мабуть, дуже важливо, щоб ваші спільноти, посіяні в різних місцях, давали гідні плоди любові, як чесноти, що міцно єднає різних воєдино! Знаю життя у монастирських стінах, воно не легке, але оплачується тоді, коли присутній народ під одним дахом практикує терпеливість та любов! Очевидно, маєте багато завдань на час Капітули і одним із таких є вибір нової управи Провінції. Керуйтеся мудрістю Святого Духа, ніколи – своїми баченнями. Святий Дух завжди вказує на відповідних осіб, з іншого боку, не забувайте, що ідеалами не загрожує, не шукайте таких. Усі маємо право помилятися, як звичайні люди, це необхідно розуміти й прощати, та підтримувати ближніх у немочах. Кожна сестра у спільноті повинна уболівати за усіх не голосними розповідями, лиш сердечним молінням та упованням на Боже Провидіння! Не допускайте до серця підозр, це можуть іноді чинити настоятелі відносно підлеглих, а в інших випадках усе поручайте Божому милосердю, якого усі потребуємо. Ісус Христос згадував учням про світло, яке ставлять на свічник, щоб світило. Господь очікує від нас світла, бо так багато темноти панує у цьому світі. І Він сказав, що нічого не сховається та не укриється від Його благородних очей, що б не було знаним. Дуже важно пам’ятати, що Господь, який створює живу душу, проникає її наскрізь, і ми відчуваємо, що наше сумління має відповідальність перед кимось! Святий апостол Павло милувався в терпінні, скорботі та переслідуваннях, бо це – краще, як шукати втіхи у розривках світу! Йому не йшлося про те, що думають люди про нього, бо знав, що люди інших недооцінюють, тим більше тих, хто служить Господу. Апостолу було важливо вірно служити Господеві, проповідувати Його слово, любити Його та виконувати волю Божу, не зважаючи ні на що. Він так і чинив, не помилився, бо втішається вічною нагородою у небі!
Тому, дорогі сестри, старайтеся, щоб вибрання Провінційного уряду було для вас гідним виконанням волі Бога. Рівно ж, на кого випаде жереб, тобто Господь вкаже своїм могутнім пальцем,- необхідно довіряти Богові й прийняти Його вибір. Коли Господь посилав Мойсея, щоб вивів єврейський народ із Єгипту, Мойсей дуже опирався тому, не бажав прийняти цього завдання. Господь чинив різні знаки, щоб переконати Мойсея: кущ горів і не згоряв, кидав палицю, яка ставала змією, брав за хвіст і знову тримав палицю в руках тощо. Мойсей вбачав перешкоди і з боку свого народу, а ще більші з боку фараона й чомусь не довіряв Богові? Боявся, страх сковував його духа, бо ніколи не чинив чогось подібного. Але, хто Богові довіряє, того Господь безпечно веде, навіть через переслідування, терпіння, спротиви тощо. Бог не відступав від пропозиції Мойсею, а той боронився: «… Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як ти став говорити до раба твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий» (Вих 4,10). Мойсей заїкався, тяжко і довго говорив, але мав добре серце. Господь вибирає не за зовнішній вигляд, як часто судять люди, але Він знає людину зсередини, тому вибирає тих, кого бажає!
Дорогі та любі сестри, довіряйте Богові на Капітулі особливо, тут діє Святий Дух, ми маємо досвід на наших Синодах, а ви – на ваших Капітулах та різного роду нарадах! Хай Господь благословить вас, а Святий Дух постійно надихає та переконує! Поручаю вас опіці Божої Матері та святим вашим покровителям! Бажаю духовних успіхів!
+Ігор
Митрополит Львівський
7 вересня 2020 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, смт. Рудне
