Рм 13,11-14,4;
Лк 1,1-25,57-68,76,80.
Старозавітний священник Захарія служив перед Богом. Одного разу на нього випала черга, щоб увійти в святилище Господнє й покадити. Така можливість траплялася дуже рідко, тому не раз думаю – з яким тремтінням та благоговінням він кадив?! Захарія зі своєю дружиною Єлизаветою були праведними людьми, правда, не мали дітей. Довго надіялися на це, молили Господа, а досягнувши поважного віку, про народження дитяти не було уже мови. Сталася велика несподіванка, якої Захарія не передбачав, бо перед ним у святилищі став ангел й повідомив, що його молитва вислухана і дружина Єлизавета породить сина, якого назвуть Іван. Священник не міг вийти з дива, що бачить ангела й чує про народження сина, бо вони з Єлизаветою – особи похилого віку, такі уже не народжують. Захарія не повірив, бажав знаку, й ангел повідомив, що замовкне, аж поки не народиться син, це – знак, про що просив. Здавалося, що неможливо родити особам у старечому віці, так мислять люди, але Господнє Провидіння не підвладне людським помислам та здогадам. Захарія думав по-людському, він – старий, та дружина поважного віку, тому перекреслив себе, але Господь їх не заперечив. Пророк вказує на перевагу слів Господніх: «Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших» (Іс 55,9). Це був священник Захарія, який уважав, що Господь має більше брати до уваги його слова та помисли, як повинно реалізуватися Боже Провидіння?! Всевишній не погодився в тому випадку на міркування Захарії, а показав, що ціна недовіри до Бога – його німота. Після цього випадку життя священника стало іншим, бо він, позбавлений мови, вчився розмовляти рухами, попав у невигідне становище. Забув, що Господа необхідно слухати, щиро виконувати Його волю, вчитися від Нього, а не повчати Бога. Ось так стається з людиною, яка не слухає Бога, її життя перед Богом і перед ближніми обертається німотою. Захарія втратив дар розмовляти з Господом, не було чути його слів молитви, його завертання до Бога стали глухими. Подібний стан грішника, який не зважає на Божі постанови, а диктує Богові свої безпідставні наміри та погляди.
Ангел чітко висловився про майбутнього сина: з його народження радітимуть; буде великий в очах Господніх; сповниться Святим Духом у лоні матері; багатьох наверне до Бога; приготує перед Господом люд прихильний… А в той час люди зовні очікували Захарії, непокоїлися й думали – чого він там так забарився? А коли священник повернувся до людей та подавав знаки руками, народ зрозумів, що той видіння бачив.
Ось коротка історія зустрічі священника з ангелом, який розумів, що бачить духа Господнього, не сумнівався в ньому, але не вірив його словам. Пресвята Богородиця, коли розмовляла з ангелом, застановилася й повірила ангелові, відповівши: «… Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!…» (Лк 1,38). Захарія мав велику честь розмовляти з посланцем від Бога і не здав екзамену, не прийняв слів, лиш німота язика та уст переконала його про правду, яку приніс ангел. Істина була по стороні Бога, бо Єлизавета зачала і п’ять місяців таїлася, радіючи тим, що Господь зняв з неї ганьбу бездітності. Породила сина, від чого раділи рідня та сусіди, це – вияв Божого милосердя над сім’єю Захарії. Коли Захарія написав на табличці, що син буде названий ім’ям Іван, відразу розв’язався його язик, він заговорив та благословляв Господа. Якщо Господь щось постановить вчинити, то й лад природи змінюється, бо вона Йому підвладна. Дуже багато зустрічаємо чудових подій, пов’язаних з народженням святого Івана Хрестителя, а ще більше сталося різних історій тоді, коли він зростав і проповідував слово Господнє. Роздумуємо ще про священника Захарію, про нього та дружину Святе Писання пише, що були «справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно» (Лк 1,6). Були праведні та виконували Заповіді, але священник не був відданий Богу до кінця, бо не вірив словам ангела. І тут можемо думати про різні ступені праведності, що людина може помилятися й не до кінця бути відданою Богові, але посідати певний ступінь праведності.
Коли народився святий Предтеча, на усіх сусідів напав страх, і по усій Юдеї говорили про це народжене дитя та ставили собі питання: ким воно буде?! А при візиті й привітанні Богородиці Єлизавети «… здригнулася дитина в її лоні…» (Лк 1,41). Великі духовні історії пов’язані з народженням святого Івана Предтечі, бо він у лоні матері від привітання заворушився, а під час народження у його батька розв’язався язик і він почав прославляти Господа. Просімо Господа, щоб за молитвами святого Предтечі та Хрестителя Господнього Івана наша душа була сповнена Святого Духа та щоб до кінця нашого життя ми славили Господа єдиного у Пресвятій Тройці нашими устами!
Виявляймо велику вдячність Господу, який благословив Вашій спільноті побудувати невелику розмірами, але важливу духовністю святиню! «У 480 році по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі, … почав Соломон будувати храм Господеві» (1Цар 6,1). Це була прекрасна будівля й знатні особи світу приїжджали подивитися. Ось уривок опису будівлі: «Соломон обклав храм усередині щирим золотом і простягнув завісу на золотих ланцюжках перед всесвятим, що вкрив золотом, … увесь храм до кінця та й увесь жертовник, … покрив золотом» (1Цар 6,21-22). Соломон будував храм сім років (пор. 1Цар 6,38). До тієї святині внесли ковчег, у якому були дві таблиці Мойсея (пор. 1Цар 3,9). Коли священники вийшли зі святині, хмара наповнила храм Господній. Соломон став молитися до Господа, благословив свій народ і проказав довгу подячну молитву, прохаючи Господа, щоб благословив цю святиню та зібраний народ. Святкування тривало 14 днів, на ньому зібрався увесь Ізраїль. Усі дні приносилися мирні жертви Господу і цар влаштував велике свято. Для підтвердження пригадаю, що в мирну жертву було принесено 22 тисячі волів, а овець – більше, як сто тисяч! (пор. 1Цар 8,63).
У нашому випадку святиня менша і прикраси скромні. В ковчезі Соломонової святині перебували кам’яні таблиці, а у нашому кивоті перебуває сам Ісус Христос під скромними видами хліба та вина! Дякуймо Господу, перепрошуймо Його за наші та інших людей беззаконня, прославляймо Його, молімося до Бога та віддаймося Йому цілковито! Пресвята Богородице, вчини наші серця святинею Господньою! Святий Іване, Предтече та Хрестителю Господній, вимоли у Господа миру в Україні та кінця пандемії!
+Ігор
Митрополит Львівський
7 липня 2020 р. Б., с. Золочівка
