Рм 11,13-24;
Мт 11,27-30.
Достойні учасники моління, у коротенькому уривку з Євангелія святий апостол Матей згадав дуже важливі слова, сказані Ісусом Христом про те, що Він має Отця. Ісус – Син Отця Небесного, який знає Сина, а Отця добре знає Син та ті, кому Син схоче відкрити. Ісус Христос дуже виразно навчає, що Він із Отцем в усьому згідні між собою, що Вони найкраще знають один одного, що Вони рівні, мов каплі води, які єднаються між собою. Син не противиться Отцю, навпаки – до Отця усі приходять через Сина. Якось Господь відгукнувся до Филипа: «… Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? …» (Ів 14,9-10). Звичайно, що ніхто із людей ніколи не зможе збагнути сутність Бога. Неможливо створеній Богом людині пізнати та охопити розумом свого Творця вповні! Ми пізнаємо Господа, але наш ум скінченний, тому пізнаємо Його до певної міри, скільки Бог нам цього дозволяє. Господь бажає, щоб ми Його пізнавали, Він відкривається людині, але сили та знань людському розумові не вистарчає, щоб цілком охопити Бога нашими людськими знаннями. Зрештою, нам вистачає стільки, скільки ми пізнаємо Бога, бо ми заповнюємо цілковито наш розум пізнанням, з чого Він задоволений!
Добрий Бог кличе усіх до себе, незважаючи на гріховну обтяженість та клопоти, якими перейняті люди. Він дуже потішає, бо каже, що усі тягарі духовні та фізичні зробить легкими. Господь закликає людей, щоб допомогти їм, особливо в ділі спасіння, облегшити душу від тягаря гріховного, простити та знищити беззаконня. Відомо, що навіть великі матеріальні статки не роблять людину щасливою, коли гріхи, мов отруйні гадюки, сплітаються й паралізують людське серце. Ісус кличе до себе, щоб у Нього вчитися лагідності й смирення серця, бо це приносить мир у душу, спокій, дає легкість зносити усякі прикрощі, які трапляються в житті. Спаситель вказує на ярмо й тягар, аби не думати, що, коли людина віруюча, тоді їй повинні бути далекі прикрощі й терпіння в житті. Це гріх засліплює душу та затемнює розум, принижує та пригнічує людину. А звільнення від беззаконня, практика чеснотливого життя підносить душу, яка радісно приймає та виконує різних рівнів волю Бога.
Сьогоднішній день присвячений святому апостолові Юді, брату Господньому. Його називають Тадей (той, хто хвалить), син Марії Клеопової, тітки пречистої Діви Марії. Юда Тадей – кровний брат Ісуса Христа, тобто вони мали спільних предків… Тому називається братом Господнім, Ісусовим братом. Він віддав своє життя з любові до Бога, можливо, у Персії, де проповідував Христа розп’ятого.
І священники святої Церкви продовжують шлях духовного навчання про Христа та Його місію спасіння. Ось сьогодні Господь послав нам нового священника, Заблоцького Петра, якого Він народив руками єпископа, щоб голосив слово Боже. Священник – людина предвічного Бога! Сам Господь промовив до Мойсея: «Я освячу намет зборів та жертовник, освячу також Арона й синів його, щоб були моїми священиками» (Вих 29,44). Господь освячує жертовник, Він святить священника, щоби був Його священником-служителем. Творець встановив для священника певні правила відносно людей, а для людей – вказівки відносно священинка. Священник молиться за люд перед Богом сам та спільно з Божим народом, в ім’я Господнє прощає гріхи людові, примирює вірних з Господом тощо. Тому Господь домагається від свого священника праведності життя. «Священники твої нехай одягнуться у справедливість, святі твої нехай возрадуються вельми» (Пс 132,9). Мудрець не лише наводить слова Господні, щоб священник одягався у справедливість, але називає його святим. Але Бог добре знає з чого зліплений священник та пам’ятає, що він – порох (пор. Пс 103,14). Тому Всевишній вказав: «Якщо згрішить помазаний священник, і провина спаде на народ, то за гріх свій, … жертвуватиме Господові за покуту молодого бичка без вади» (Лев 4,3). Це було у Старому Завіті, а у Новому теж існують правила каяття та покути. Незважаючи на ніщо, Мудрець закликає: «Усією душею Господа шануй і священників його поважай» (Сир 7,29).
Тому закликаю вас шанувати своїх священників, не дивлячись на їхні похибки. Є той, кому вони служать, і Господь у свій час вимагатиме обрахунку, звіту служіння. Дорогий наш отче Петре, дякую тобі за вірне, добре та старанне кількарічне дияконське служіння! Хтось мені написав: «Навіть трошки шкода, що Петро вже не буде дияконом… Він пасував нашому Собору!» Тому продовжу роздуми й скажу, що отець Петро Заблоцький повинен бути дуже відповідальним та прозорим священником, щоб народ говорив: «Добре, щоб він став таким гідним та вірним Богові священником!»
Хай Бог благословить тебе, дорогий отче Петре, на гідне Йому служіння та святій Церкві! Люби людей, щоб вони тебе шанували, бо любити людям трудно. Дякую твоїм батькам, які виховували тебе, нашій спільноті семінарії, викладачам УКУ, священникам нашого Собору святого Юрія та усім, хто молився та уболівав за тебе! Дякую твоїй дружині Іванні, яка поділяє з тобою успіхи та промахи, є доброю підтримкою в труднощах! Вона найбільше виховує ваших синів, яких любимо називати «пророком» Іллею та «євангелистом» Марком!
Віддаю тебе, дорогий отче Петре, та твою сім’ю в опіку пресвятій Богородиці, ангелові хоронителеві та святому твоєму покровителеві! Хай Бог благословить вас!
+Ігор
Митрополит Львівський
2 липня 2020 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
